ї такої сукупності, яка включала б:
а) знання системи основних правових приписів, правильне розуміння і з'ясування їх змісту та значення;
б) глибоке внутрішнє повагу до права, законам, законності та правопорядку;
в) уміння самостійно застосовувати правові знання на практиці, погоджувати повсякденну поведінку і особисте ставлення до реальної дійсності, свою практичну діяльність з отриманими правовими знаннями;
г) звичку поведінки в точній відповідності з отриманими правовими знаннями;
Глава II. Поняття правової активності особистості
Правова активність особистості - інтенсивна діяльність особистості в сфері права, що включає в себе як позитивний (схвалюваний державою і суспільством), так і негативний (негативно сприймається державою і суспільством) чинники. Особливу цінність несе в собі правова активність позитивної спрямованості, тому виражається в свідомої, ініціативної, правомірної діяльності суб'єктів права, спрямованої на ефективне використання наданих прав, чітке виконання обов'язків, реалізацію охоронюваних законом державних, громадських або особистих інтересів.
Правова активність особистості в умовах побудови сучасної правової держави має ряд факторів свого розвитку (формування). Ними виступають: характер державної влади, проведена соціальна, правова, політична, економічна політика, розвиток демократії і т.п. При цьому важливе місце в системі формування активної правової особистості відводитися правовому вихованню. Як зазначає М.Н. Марченко, «сама участь у правовому житті суспільства впливає на правосвідомість індивіда, сприяє засвоєнню їм правових знань та навичок. Суспільство і держава зацікавлена ??у формуванні соціально активних і в той же час законослухняних громадян. Стверджуючи право як велику соціальну цінність, вираз і фактор реалізації свободи особистості, держава сприяє зміцненню законності і правопорядку ». У сучасних умовах в російському суспільстві необхідно побороти масовість правового нігілізму, правового ідеалізму, виховуючи шанобливе ставлення до права, свідомість і почуття відповідальності, непримиренність до негативних явищ правового життя суспільства. Ці негативні прояви необхідно подолати, і однією з найважливіших складових частин всієї роботи по їх викоріненню є активні заходи по правовому вихованню громадян, що формують згодом у них правову активність.
. 1 Виховання, як спосіб формування правової особистості
Правове виховання є цілеспрямоване, систематичне і ідеологічний вплив на свідомість особистості, систему її життєвих позицій, установок і ціннісних орієнтацій.
Дослідження ролі правового виховання у формуванні у особистості позитивної правової активності передбачає розгляд таких питань, як: суб'єкти та об'єкти правовиховної діяльності, комплексний характер способів впливу, основні ланки даного процесу та ін.
Першорядним тут є те, що правове виховання значно за обсягом і багатогранно за змістом. Воно не є виключною компетенцією спеціальних установ, а здійснюється безліччю державних і громадських організацій, трудовими колективами, навчальними закладами та ін. Суб'єкти, які здійснюють правовиховної роботи, повинні прагнути до перетворення політико-правових ідей і вимог закону в особисті переконання громадян та норми їх поведінки. Як вказує Є.М. Пеньков, «особистості мало знати норму, вона повинна її асимілювати, зробити своєю». Тому доведення знання норм до рівня їхнього розуміння - одна з умов підвищення ролі права в мотивації вчинків людей їх правової активності. На цій основі необхідно прищепити громадянам потреба реалізовувати правові знання, особливо при захисті порушених особистих прав і свобод і переконання у правомірному, соціально-активному поведінці у сфері управління державою, в галузі поліпшення соціально-правового життя суспільства шляхом боротьби з негативними явищами.
Формування правової активності шляхом правовиховної діяльності - значить виховувати людину в дусі ініціативи, свідомого, творчого ставлення до дорученої справи, виробляти прагнення до неухильного дотримання норм права та моралі.
У результаті правового виховання у громадянина вибірково формуються правові потреби, установки, ціннісні орієнтації, які значною мірою зумовлюють вибір відповідних правових дій і вчинків. Правова потреба активізує суб'єкта, спонукає його оцінювати правову дійсність, систематично звертати увагу на правові явища і предмети, які, так чи інакше, сприяють її задоволенню. У цьому зв'язку формуються інтереси - важливий компонент соціально-психологічної регуляції правової активності. Вони сполучені з осмисленням об'єктивних умов, в яких існує норма права, способів належної реалізації надан...