в нас под вплива двох СТОРІН, - Візантії и степу. Як вже ми згадувать, Святослав у своих Болгарський походах пізнав грецький тяжку кінноту, оцінів ее Вагу ї сам старався даже зорганізувати свое кінне військо. Пізніше Україна зблізілася ще більш до Візантії, булу в союзі з Царгородом и могла добути звідтіля зразки організації тяжкої кінноті. Ще больше до розвітку кінноті в нашому війську причинно боротьба Зі степом. Кочові Печеніги, торки, Половці безнастанно непокоїлі Наші земли и против їх швидких, несподіваніх нападів можна Було боротися Тільки добро зорганізованім кіннім військом.
Таким чином у нас розвівається Рівночасно и тяжкозбройна ї легка кіннота.
Тяжка кіннота, як знаємо, мала таку саму зброю, як тяжка Піхота - броню (Панцир), шолом, щит для оборони, коня та меч до настали. Тім то тяжких їздців звали копійнікамі ї оружникам, так само як тяжкозбройніх піхотінців.
До бою тяжка кіннота виступать з наставлянь копальнями. Це булу найперш зброя кінноті, для Вершників Іще важніша и зручніша, чем для піхоті. Силу війська мірілі не раз числом Копій. Так, про бой Із половців 1169. р. літопис каже: у поганих Було 900 Копій, у Русі ж 90 Копій. Наступ кінноті, озброєної копальнями, БУВ незрівняно сільнішій, чем удар піхоті з копальнями. Лава Вершників Із Повчанні копальнями з Розгон Летіла на ворога и вдаряюся з такою силою, что оперта їй Було нелегко. Моторошно становится, колі чітаєш літопісні опису таких стріч кінноті. 1 булу метушня велика, и Зойка и крик Несамовите, и голоси несхопліві; чути Було, як коня ламаються, як зброя бряжчіть, за хмарами курява НЕ пізнаті Було ні вершника, ні піхотінця, опісує літописець бой под Віжгородом 1174. р. Таксамо в ярославській Битві 1245. р. - Дворський Андрій зіткнувся з полком Ростислава сильно, коня Полом, тріщало як від грому, І з обох СТОРІН багатая потрапляло з коней и повмірало, других поранило сильним ударом колійнім.
Піхотінці, даже озброєні у броню и щити, не могли Ніколи вітримати такого сильного Наступаючи, и все подавався назад. У бодоша їх у ворота острогу (вперли їх у ворота замку), вбодоша їх в Либедь (вперли їх у Либедь). Це характеристичностью віслів для такого настане копійніків, віслів важкий до перекладу: староукраїнське слово Боста означало бий, - вбості означати когось копальнями загнаті, вперто в якесь місце. Альо ї кіннота НЕ булу БЕЗПЕЧНА перед ударом копійніків. Особливо, коли кіннота булу слабше озброєна або непріготована до бою. Полк переможців у розгоні гнав уперед, розторощував УСІ перепони и вбівався в середину ворожив війська. Літопісці залюбкі опісують Такі сітуації. Ізяслав Із полком своим з'їхався з Святославом Ольговичем І з половиною Юрієвого полку и так проїхав крізь них наскрізь (1149 p.). Як Половці побачим помічні полки, думали, що тут Святослав и Рюрик, и поскочи на них; а Русь дістала божу поміч и ввертіліся в них, та начали їх сікті, и забирати в полон (1185 p.). Половці, яі побачим стяги Ростислава, поскочи; стрільці ж руські и чорні клобуки ввертіліся в них и взяли їх живих 600, а других багатая повбівалі (1190 р.). На означення такого сильного удару уживається, як Бачимо, вислову ввертітіся - Термін, Що означає Успіх настане.
звичайна удар копійніків вірішував битву: одна або друга сторона мусіла подаватіся тому. Колі ж бой тягся ще далі, а коня були поломані, оружникам кінчалі бой мечами. Так 1149. р. в бою под Луцько князь Андрій Юрієвич віїхав перший Із усіх на ворогів и злом збираючи свое на противнику своим; альо тут обскочілі его вороги, и копальнями поранили Йому коня, и князь БУВ у Крайній небезпеці и тоді Юрій помолився Богу и виняемого меч свой. Так само 1231 р. князь Данило впер збираючи в ворога, коня злом, и ВІН виняемого Із піхві меч свой. Альо згадка про бой мечами стрічаємо Дуже Рідко. Видко це Бували віняткові випадка. Нема такоже згадок про ті, щоб тяжка кіннота вживатися шаблі, хоч шабля для вершника булу наручнішою зброєю, чем меч.
