ості соціально-культурних послуг існують труднощі і визначенні поняття некомерційного маркетингу, який реалізує споживачеві послуги соціально-культурної сфери. Наприклад, у різних джерелах зустрічаються різні назви маркетингової діяльності в некомерційній сфері: «соціальний маркетинг»; «Маркетинг некомерційних організацій»; «Маркетинг не прибуткових організацій»; «Маркетинг не прибутковою сфери» і т. Д. (14).
Відсутність єдності в даному питанні дозволяє спробувати з'ясувати представлення різних економічних вчень про поняття якості соціально-культурних послуг.
1.3 Історичні етапи розвитку сервісної діяльності
В даний час наука не має повними даними про те, яким було господарство в доісторичному часу. Такі співтовариства названі доісторичними тому, що жили тоді люди не розташовували писемністю і не залишили про себе текстових джерел.
Наші предки, що жили приблизно 35 - 40 тис. років тому вміли використовувати вогонь і знаряддя праці. Займалися збиранням рослин, ягід і плодів. Поступово первісні громади переходили до полювання, кочового скотарства, найпростішого рослинництву.
У спілкуванні між собою люди використовували розвинену мовну комунікацію. Усередині спільнот уже були сформовані невеликі групи людських колективів (мати і діти, родичі та ін.), А також більш великі асоціації (мисливці, жінки, спільно ведуть господарство, і т. Д.).
У той час людина почала дуже швидко розвиватися, і в суспільстві з'явилися такі феномени, як міфологія і логічна практика.
Міфи первісної людини відбивали уявлення про світ і про себе, так само формувалися зачатки тих образів і знань, які пізніше лягли в основу релігійних систем.
Магія допомагала жити людині і відчувати себе більш впевнено в навколишньому світі, т. к. їм здавалося, що вона давала можливість здійснювати зв'язок з потойбічним світом, і сприяла успішному вирішенню всіх проблем.
Разом з тим в первісному суспільстві були присутні зачатки поділу праці. На певних етапах розвитку такого суспільства починають диференціюватися різні заняття, статусні положення та соціальні ролі, які безпосередньо пов'язані з статевими або віковими ознаками. Подібне розділення породжувало ієрархію людських відносин (сильні чоловіки полювали на тварин; жінки виходжували дітей, готували пишу).
Існували статусні ролі: лідер (вождь, старійшина), шаман, автори казок, музики, наскальних малюнків.
Таким чином, суспільство виконувало елементи тієї діяльності, яка через кілька тисячоліть буде пов'язана зі сферою послуг.
Узагальнюючи сучасні знання про життєдіяльність первісних спільнот, можна сказати, що у людей доісторичних культур не існувало розвиненої господарської діяльності; їх праця була спрямована в основному на присвоювання біоресурсів. Відносини в доісторичному суспільстві будувалися в основному на самообслуговуванні та взаємодопомоги. Однак у цей період вже існували об'єктивні передумови для виділення і спеціалізації громадських занять, які багато пізніше переросли в послуги і сервісну діяльність (2).
До співтовариствам стародавнього світу відносять народи і державні утворення, які існували в ряді найбільших регіонів світу (долини Нілу, Тигру, Євфрату, Інду, Хуанхе, а також на півдні Західної Європи) вже в період історичного часу, про який людство має письмовими свідченнями. До даного періоду відносять проміжок часу між 3000 - 4000 рр. до н. е. і V ст. н. е.
Людина почала освоювати нові види діяльності: він переходить від кочового способу життя до осілого, створив гончарний круг, освоїв виплавку металів, розробляв писемність.
Ці нововведення розвиваються поступово, майже непомітно для живуть поколінь. Життя конкретних людей, як і раніше визначається звичаями, традиціями. Тому подібні спільноти нерідко називають традиційними.
До середніх століть відносять історичний період часу між серединою V - XV ст. У країнах Західної Європи, Середземномор'я і Близького Сходу були вироблені багато виробничо-фінансові та суспільні механізми, углубляющие диференціацію господарства та ринкові відносини, що мало прямий стосунок до формування економіки і послуг нового типу.
У цілому для суспільства стародавнього світу був характерний уповільнений темп розвитку. Спочатку науково-філософська спадщина стародавнього світу було затребуване в IX - XI ст. в арабо-мусульманському світі. Арабська наука особливо процвітала в математиці, хімії, медицині і т. Д.
Китайці славилися як вельми прагматичні господарники (виробники товарів, торговці, мандрівники), а також автори винаходів, потенційно містять в собі величезн...