і П. Лерхе "семізвездієм на небі перської поезії "пояснюється, що" соловей - це муза перських поетів, яку закликають вони на початку своїх поем і окремих пісень ", а сам мотив представлений так: "Пишно цвіте радісна, безтурботна троянда, між тим як соловей, розчулено плачучи, скаржиться ночами про свою нещасну любові, від чого він і прозваний співаком ночі. Де цвітуть троянди, там розмовляє з ними і соловей, тисячею різних переливів чудний своєї пісні пояснюючи троянді любов свою, але та, що не звертаючи уваги на меланхолійні звуки солов'я, насолоджується життям ".
Саме ця історія розповідається з більшою чи меншим ступенем подробиці в російських віршах про солов'я і розі. Про кожного з них можна розповісти: у Пушкіна в "Солов'я і троянді" соловей співає, троянда НЕ дослухається, але дрімає. Так і поет співає для хладной краси, але та не слухає поета, цвіте і не відповідає. У Фета в однойменному вірші викладається історія складних і драматичних взаємин "чагарнику" і "Сірої пташки", повна сюжетних перипетій ("ти співаєш, коли дрімаю я,// ​​я цвіту, коли ти спиш "). Апухтін представляє ще один "Поворот сюжету": Дочка Сходу (троянда) не цвіла в пору весни, коли соловей в пісні виливав свої почуття. Якби вона цвіла в урочну пору, пісня солов'я пожвавилася б, а небеса дивилися б на це з схваленням. А тепер - натякає вірш - час пішов ...
Вірші цього "жанру" характеризує послідовна зміна всередині кожного з них поетичних епізодів, що дозволяє переказати, "про що" написано вірш, відповісти на запитання "Що було далі?", Наприклад, так: а далі троянда прокинулася і говорить солов'я: "Закачати тебе, зацелую, але боюся над тобою задрімати "і т.д. У них практично не зустрічаються "чудернацькі" метафори, сама тема "солов'я і троянди" вже забезпечує "східний" колорит віршів, і їх стилістичне оформлення не виходить за рамки образотворчої норми російської поетики.
У перської газельной традиції ланцюжка газелей, стосуються взаємовідносин солов'я і троянди, можна продовжувати ad infinitum. Однак, газелі, хоч якоюсь мірою сюжетно викладають цю вічну драму, нечисленні і серед кращих зразків жанру зустрічаються рідко.
Події, які відбуваються з трояндою і солов'єм в перської газелі, розігруються частіше в просторі конвенційного мови поезії, її образного словника, і поетичний сюжет як сукупність "Випадків із мови" [12] вибудовується за законами логіки цієї мови. Hа питання "що було далі" перська газель може відповісти: а далі для метафори "[Червона] троянда", що позначає рум'янець, поет знайшов ще один, ніким не вторований, шлях зчеплення з мотивами пиття вина і кривавих сліз. Він сказав:
Оскільки від пурпурного вина на твоїх щоках розпустилися яскраво-червоні троянди,
Соловей мого серця поранився про шип, і кров полилася через очі.
4. Омар Хайям
Спадкоємці класичної перської літератури - іранці, таджики і афганці - були чимало здивовані, коли в кінці ХІХ століття дізналися про великого поета Омара Хайяма. Вони завжди добре знали і шанували своїх великих поетів, таких як Рудакі, Фірдоусі, Санаї, Джамі, Сааді, Хафіз, Румі і багатьох, багатьох інших. Але великий поет Хайям? Мабуть, і сам Хайям прийшов би в збентеження, дізнавшись, що стане таким популярним класиком через сотні й сотні років, в майбутньому разноязикая і разнокультурних світі, завдяки тим рубаї, які він, загалом-то, ніколи не відносив до творів серйозної літератури.
Друге народження Хайяма і початок його переможного простування спочатку по Європі, а потім по всьому світу слід віднести до 1859 році: саме тоді в Англії виходить у світ книга віршів "Рубайят Омара Хайяма "у вільному перекладі Едварда Фіцджеральда. Збірник став настільки популярним і завоював таке визнання, що вже через лічені місяці став бібліографічною рідкістю. Рубаї приваблювали людей своєю лагідністю, простотою і тонкої філософською думкою. Поет, філософ, астроном Омар Хайям підкорив безліч сердець і зайняв своє місце в сузір'ї таких імен, як Фірдоусі, Сааді, Хафіз ... Потім популярність його в Європі та Північній Америці стала навіть значно вище. Одночасно з'явився і закономірний дослідний інтерес до проблеми життя і творчості Хайяма. Відразу ж виникло чимало питань. Багато хто не вирішені вченими і дослідниками і донині. p> Цікаво, що в Росії Хайям-поет і Хайям-математик довгий час вважалися двома різними людьми. Можливо, плутанина сталася за наступною вагомої причини. У часи Хайяма свої праці вчені писали арабською мовою. Не був винятком у цьому відношенні і Хайям, який майже всі свої роботи написав саме на цій мові. Рубаї ж не призначалися для широкої публіки, писалися для себе, у хвилини роздумів, та, звичайно, виливалися на папір рідною мовою. Далі вони отримували поширення серед близьких друзів поета, також говорять на перською. Ось так і сталося, що в книгах, написаних на арабській мові (мові вчених), про нього говорять виключно я...
