ходу. Потім, це згущення чудових порівнянь, параллелизми, контрасти, анафори (але, зауважимо в дужках, згущення по порівняно з відчутною носіями традиції нормою, що не зачіпає композиційної схеми вірша) і скупчення "розкішних" слів, "Начебто троянди, млості, лобзаний, спекотний і т.д.", скупчення пристрасних слів і формул, вживання східних імен, назв, тобто зовнішніх знаків стилю.
На думку Гуковского, А.С. Пушкін вже в 1821 р. пародіював цей стиль в "Гавриліади". Hе дерзаючи самостійно аналізувати вірші великого поета, наведемо розбір "любовного псалма Господа Бога ", запропонований пушкіністом. p> Він складав любовні псалми
І голосно співав: "Люблю, люблю Марію,
У зневірі безсмертя тягну ...
Де крила? до Марії полечу
І на грудях красуні спочину! .. "
І інше ... все, що придумати міг. - p> Творець любив східний, строкатий склад.
Гуковскій перераховує його основні ознаки: "Тут і слов'янські форми закінчень: зневіра, безсмертя, крила, і слов'янізми взагалі (спочину), і ім'я - символ системи (Марію), і повторення (люблю, люблю), і східна млість (на грудях красуні спочину), і вишуканий синтаксис (Зміна питання вигуком) ". p> Уважне прочитання В«східнихВ» віршів I пол. XIX в. показує, що справді "перське" іноді стилізованих під "грецьке", а арабське - під "римське", тобто враховувався стилістичний досвід перекладів класики і т.зв. "Антологічних" віршів. У Жуковського Фірдоусі співає трошки голосом Гомера, заголовок "Квіти Сходу" ("Вісник Європи" за 1825, N 5, 6 і 8, прозові переклади з оригіналів арабських і перських авторів) - нагадує про "Квітник анакреонтики", пери з "Лалли Рук" Т. Мура у Жуковського стає "генієм", "скелі" у Батюшкова слухають голос "сопілку". Hекоторое поети свідомо вибирали такий шлях. Ю.Тинянов, наприклад, писав, що В.К. Кюхельбекер "наполягав на можливій стилістичної близькості в передачі античного і східного матеріалу ".
Серйозний вплив на стилістичне оформлення східних мотивів у російській поезії першої половини XIX в. справила поезія європейського романтизму. Цій проблемі, зокрема, прийомам і причин створення місцевого колориту у романтиків, присвячена велика дослідницька література. Для нашої теми, пов'язаної з відношенням до "барвистості", істотно відзначити, що поетика романтизму служила ще одним фільтром, пропускали через себе лише той Схід, який задовольняв смак і радував погляд європейця.
Російська поезія, як відомо, вже з XVIII ст. дивилася на Захід. І той реальний Схід, який, на відміну від Західної Європи, перебував у Росії в буквальному сенсі під боком, вона спочатку побачила поетично в амбразурі "прорубану Петром вікна" (ми не торкаємося тут історії кавказької теми в російській романтичній поезії, оскільки з нею пов'язано як раз не засвоєння східній стилістики, а насичення вірша "Тисячею живих подробиць" (Вяч. НД Іванов), почерпнутих з особистих вражень). Hаряду з проникненням східних мотивів, переодягнених у "Західне романтичне плаття", в оригінальну поезію (Т. Мур - В. Жуковський, Хлопці - Батюшков, якого друзі називали "Хлопці Hіколаевічем ", Байрон - Пушкін), важливим каналом, по якому" троянди і солов'ї "потрапляли в російську літературу, залишалися в першій пол. XIX в. переклади східного "з західного".
У другій половині століття ситуація залишається під чому тією ж: з німецької зроблені в 1860 р. перекази з Гафиза Фета, його послідовника М. Прахова ("Перські пісні") і блискучі переклади В.Соловьева. Східні мотиви виявилися багато в чому "вчитатися" в російську традицію з творів західних романтиків, а європейські поетичні переклади зі східних мов зіграли роль своєрідних і далеко не буквальних підрядників. Hе ця чи рано сформувалася культурна звичка до тексту-посереднику породила вже до середини XX в. потужну школу радянських перекладачів-кентаврів, що складаються з "тіла" анонімного подстрочнікіста, що здійснює нібито механічну частину - переклад з східного, і "голови" творця-поета, звертає підрядник в російські вірші.
Якщо розглядати російські вірші про Схід як свого роду метатекст легко помітити, що, поряд з перекликами на рівні мотиву (гарем, пустеля, Коран, пророк, мінарет, східне небо, місяць і зірки, мечеть, муеззін, паломник і т.д.) виникають, починаючи з епохи романтиків, і своєрідні "жанрово-тематичні" ланцюжка, які простягаються через весь XIX в., а часом тривають і в XX ст. Hаиболее популярними "Ланцюжками" стали "Наслідування Корану" (Пушкін, Лермонтов, Полонський), варіанти "Наслідування арабському", (Пушкін, Полонський/"Молитва бедуїна" /, Апухтін), "Наслідування древнім/східним поетам/східним "(Батюшков, Фет, Мей)," З Гафиза " (Пушкін, Якубович, Фет, Майков, П. Гнєдич В. Соловйов), "Соловей і троянда "(Пушкін, Одоєвський, Фет, Апухтін /" Літньої троянді "/).
Мотив, представлений в останній ланцюжку, найбільш тісно пов'язаний саме з уявленнями про кохання "в чисто перською смаку ". В оглядовій статт...
