valign=bottom>
60044
224
5414
6499
29953100
Начальник оперативної групи НКВС
- 8 - УРСР генерал-майор Петров ПАІІП при ЦК Компартії України, ф. 62, оп. 3, буд.2, л. 71. Оригінал. br/>
№ 5
Указ рейхсканцлера фашистської Німеччини, в якому говорилося про використання економіки окупованих східних областей. 29 червня 1941 З Нюрнберзького процесу, т.3, М., 1958р., С.489. p> № 6
Розпорядження фашистської польовий комендатури про сприяння окупаційній владі у встановленні "порядку" і про відповідальність за його порушення. 10 липня 1841
З науково-довідкової бібліотеки центральних державних архівів УРСР, ф. листівок, інв. № 22608. br/>
№ 7
Указ рейхсканцлера фашистської Німеччини про введення цивільного управління
тимчасово окупованими областями СРСР. 17 липня 1941
З Braune Mappe, ч. 2, Берлін, с.45-46. Переклад з німецького.
№ 8
Наказ начальника штабу верховногоголовнокомандування фашистської Німеччини про придушення "Комуністичного повстанського руху". 16 вересня 1941
Цілком таємно! Тільки для командування! Документи і матеріали, М., 1967 р., с.395-397. b>
I. Основні риси права.
Основні зміни в правовій системі Української РСР здійснювалися головним чином в Відповідно зі змінами та доповненнями в загальносоюзному законодавстві, зумовленими надзвичайними обставинами режиму воєнного стану, які вимагали максимальної централізації всього державного механізму з метою перетворення всієї країни в єдиний військовий табір. Централізація обумовлювалася також процесом формування ще в довоєнний період адміністративно-командної державної системи, за якої встановлення основ законодавства, а за суті всього законодавства про судоустрій і судочинство, громадянського і кримінального права перебувало в розпорядженні Союзу РСР. Крім норм, що були прийняті на основі всесоюзного законодавства законодавчими та виконавчо-розпорядчими органами Української РСР, в період війни придбали верховенство також деякі нормативні акти республіканського значення, які певним способом впливали на законодавство, правову життя УРСР.
Перебудова правової системи Української РСР здійснювалась на основі правових доктрин, принципів, які складалися в довоєнний час і відповідали особливостям правового режиму сталінізму, тоталітаризму.
Найбільш суттєві зміни та доповнення, крім законодавства у галузі конституційного (Державного) і адміністративного права, відбулися в галузях цивільного, трудового, земельного та колгоспного законодавства, кримінального права та процесу.
Адміністративне право. У надзвичайних обставинах воєнного стану і, особливо, положення облоги велике значення набуває адміністративне право, характерними рисами якого були: розширення адміністративної влади надзвичайних (військових) органів, розширення предмета правового регулювання, підвищення санкцій за невиконання розпоряджень та ін В умовах сталінського режиму норми адміністративного законодавства мали репресивний, конфіскаційний характер, що в умовах війни набуло більш ясні риси.
Положення облоги, як і подібне йому стан прифронтової смуги, вносилося як додаткове до військовому становищу, використовувалось на всій території України і скасовувалося в процесі пересування фронту. В умовах облоги деякі функції державної влади належали військовим органам в особі військового коменданта. Повноваження військових властей в порівнянні з військовим статусом збільшилися, для чого в розпорядженні військового коменданта були війська внутрішньої охорони НКВС, міліція і добровільні мілітаристські формування. При облозі дозволялося застосовувати до порушників порядку крайні заходи, аж до розстрілу на місці злочину.
Деякі заходи адміністративного порядку (зокрема, виселення населення з 25-кілометрової прифронтової смуги) часто мали відкрито репресивний характер і навіть забарвлення геноциду. Постановами ДКО СРСР від 24 травня і 2 червня 1944 р. з Криму було депортовано в Середню Азію понад 200 тис. кримських татар. У 1944 - 1945 рр.. з Західної України було депортовано до Сибіру понад 30 тис. громадян.
Цивільне право. Правове регулювання питань власності напередодні війни характеризувалося встановленням абсолютного панування державної власності на засоби і знаряддя виробництва. Умови воєнного часу не внесли нічого суттєвого у побудову інституту соціалістичної власності.
Війна поставила на перше місце також питання захисту права приватної власності. У процесі бойових дій багато власників тимчасово було неможливо володіти своїм майном. Повернення власників на звільнену територію дало їм можливість розшукувати і повертати своє майно. Спори про повернення майна стали однією з основних кат...