союзним керівництвом, близько 30 млн чоловік, головним чином слов'янських національностей, опинилися за межами своїх національних республік, що часом збільшувало і без того складні національні відносини. p align="justify"> По-п'яте, невідповідність міжреспубліканських кордонів етнічною розселенню народів, а рівно і історичним кордонів передували їм державних утворень. Особливо слід виділити межі між Вірменією та Азербайджаном, між Молдавією і Україною, між Росією і Казахстаном, між Північно-Осетинської і Чечено-Інгушської АРСР. При встановленні союзним Центром кордонів часто не враховувалася реальна етнічна картина на даних територіях, ці дії суперечили волі і бажанням населення, яке навіть в умовах єдиного СРСР, опинившись в В«чужийВ» республіці, зазнавало значні незручності. Наприклад, у придністровських районах МРСР в 1989 р. не було жодної української школи, хоча частка українського населення становила в цьому регіоні не менше 32%. p align="justify"> І останнє - вельми суперечливе правове поле в галузі національно-державного будівництва. Продекларовані в безлічі документів ООН В«право народів на самовизначенняВ» мало своєрідне відображення в Конституції СРСР *, яка гарантувала таке право окремим етносам, які мали на даний момент в силу сформованої історичної ситуації свої союзні республіки. У результаті розпад СРСР обернувся безпрецедентною національної дискримінацією: конституція руйнується держави стала обгрунтуванням права окремих корінних народів (або В«титульних наційВ») придушувати і принижувати решта населення в межах кордонів, довільно проведених у сталінські часи. p align="justify"> Всі перераховані проблеми, що загострилися з 1988 р., стали безсумнівним каталізатором розпаду єдиної союзної держави і послужили причиною появи самопроголошених державних утворень. На початковому етапі (1988 - 1989 рр..) Як виразників інтересів тих чи інших народів, які бажали змінити своє становище в рамках СРСР, виступали партійні лідери цих територій **. Першим таким конфліктом, оголюючи всю глибину міжнаціональних проблем в Радянському Союзі, став конфлікт у Нагірному Карабасі та пов'язані з ним міжетнічні зіткнення між вірменами і азербайджанцями. Відбулася в лютого 1988 різанина вірмен в Сумгаїті потрясла всю країну, оскільки оголила до цієї пори посилено затушовує і ховалися за фасадом В«соціалістичного інтернаціоналізмуВ» проблеми в міжнаціональних відносинах. Таким чином, в ряді республік процеси суверенізації почалися ще задовго до закінчення В«перетіканняВ» влади з партійних органів у державні, який набрав повну силу в 1989 р.
Безумовно, особливе місце в цьому процесі займали Прибалтійські республіки. Включення їх в 1940 р. до складу СРСР мало дуже сумнівну правову підгрунтя і негативно сприймалося частиною місцевого населення. Тому з розвитком демократизації в СРСР, зняттям безлічі ідеологічних заборон у цих республіках виникли руху, спочатку прагнули до відокремлення від Радянського Союзу: наро...