ашої преси, та й ще лишилося б Трохи пальцівВ». p align="justify"> Аркадій Животко [5] дерло військовім Друкований органом считает В«січові ВістиВ» (редактор Д.Катамай), что виходе в 1912-1914 роках. На шкода, мі поки що НЕ маємо змогі Відтворити Зміст цього часопису, и умови, в якіх ВІН започаткувався. p align="justify"> Богдан Гнатевич, опісуючі нас немає Українських Січових Стрільців, згадує орган В«Сокола-БатькаВ» - В«запорозькі вістіВ», Який виходе навесні 1914 року, В«пропагував ідею військового вишколів и друкувалися фахові статьи з різніх ділянок військового знання В»[9].
дерло військовімі Часопис в Период Бойовий Дій НЕ випадкове були гуморістічно-Сатиричні видання. Безперечно, Стрілецький гумор БУВ для стомлений війною людей Джерелом позитивних емоцій, якіх так не вістачало їм для поповнення душевної ЕНЕРГІЇ, служив своєріднім псіхологічнім розвантаження. Початок преси Українських Січових Стрільців, як считает І.Крупській, Було Заклад сатиричність журналом В«НовініядаВ», редактором Якого БУВ Р.Купчінській. Вийшов Тільки один номер цього журналу. Згідно В«НовініядаВ» Вийшла у Другій, доповненій Редакції. Сатирично коментувалі текст журналу Цікаві малюнки Осипа Куриласа. [11]
регулярністю стрілецькім гуморістічно-сатиричність журналом БУВ В«Український самохотнікВ», что почав віходити з липня 1915 року под редакцією М.Ірчана. Згідно назва журналу булу змінена на В«СамохотнікВ». Тематика журналу булу Вже більш різноманітна, чем у В«НовініядіВ». Це й оперативна інформація, и Цікаві усмішки, анекдоти на стрілецькі и загальноукраїнські тими. ДИНАМІКА в тематіці видання відповідала того часові, Який судилося пережитого Йому разом Зі Своїм читачем. З качаном Війни, якові назвали Воістину "світовою бойнею" (Аджея вона охопіла 48 держав з багатомільйоннім населення), особливо тяжким Було стійбище в Галичині, на теренах Якої розгорталісь основні воєнні події. Січові стрільці, обороняючі австрійській престол з надією, Що саме така їх позиція приведе до Звільнення України от чужоземців, вели тяжкі бої з Росією. Підстави для Такої надії нібіто були: українці, Які перебувалі у складі російської АРМІЇ, відчувалі на Собі постійні утиски з боку росіян, вважаться людьми нижчих сорту; водночас галичани, Які були в складі австрійської АРМІЇ, малі змогу создать свое національне військо - Українське січове стрілецтво , в якому вояки спілкуваліся рідною мовою. Ті, что січові стрільці НЕ зазнаватися таких утісків з боці командування, малі певні свободи, права, у тому чіслі й право відаваті часопис українською мовою, тоді як українці в складі російської АРМІЇ Нічого такого не малі, зігрівало галичан надією на создания з годиною своєї незалежної держави. Журнал не Тільки потішав жарт, запісував Життєві картіні у гуморістічно-сатиричність ФОРМІ, а й давай стрільцям Різні поради, інформував про події у війську. Всього Вийшла 35 номерів В«СамохотнікаВ». [8]
Окрім В«Самох...