ї системи загальноєвропейської безпеки і співробітництва (збалансований розвиток Організації з безпеки і співробітництва в Європі) і, виходячи з власних потреб у побудові громадянського суспільства, підтримання діяльності Ради Європи. p align="justify"> Російська Федерація бачить в ЄС одного зі своїх найважливіших політичних і економічних партнерів і прагнутиме до розвитку з ним інтенсивного, стійкого і довгострокового співробітництва, позбавленого кон'юнктурних коливань. Однак спочатку політика Росії по відношенню до ЄС пройшла три етапи. p align="justify"> Перший етап - це період початку 90-х, коли сам ЄС переживав постмаастріхтскій період становлення в якості єдиного гравця і партнера Росії. Тоді у Москви не було необхідних адміністративних та експертних ресурсів для адекватної оцінки природи, ролі і тенденцій розвитку ЄС. У результаті головним досягненням цього періоду стало укладення Угоди про партнерство та співробітництво. p align="justify"> Другий етап (1996-1999 рр..) відобразив загальну тенденцію похолодання у відносинах Росії із Заходу. У цьому контексті ЄС розглядався Москвою скоріше як елемент її непростих взаємин зі Сполученими Штатами та очолюваного останніми НАТО. p align="justify"> Нарешті, третій етап (після 1999 р., який став переломним у відносинах Росії та ЄС - операція НАТО проти Югославії, поява Спільної стратегії ЄС по відношенню до Росії) характеризується рішучим відходом Росії від конфронтаційних позицій (так звана зовнішньополітична В«революціяВ» Путіна, і прагненням отримати від політики зближення із Заходом максимальні економічні вигоди, такі, як визнання ринкового статусу Росії або вступ її на вигідних умовах у Світову організацію. У цей же період російська влада приймають на озброєння тезу про В«європейську приналежності В»Росії, який у травні 2000 р. офіційно проголосив президент під час саміту Росія-ЄС.
Російський інтерес до Європейського Союзу в нових умовах пов'язаний з рядом причин як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Хоча Росія все більше зосереджується на самій собі, вона прагне уникнути міжнародної ізоляції, якої просто не може собі дозволити. Більше того, тісна взаємодія з зовнішнім світом є необхідною умовою реорганізації Росії та її розвитку. Європа не тільки близька, але і надзвичайно важлива для Росії з економічної точки зору. Тільки на країни ЄС припадає більше двох п'ятих торгового обороту країни. Крім того, по самому факту свого народження Росія - невід'ємна частина Європи в географічному сенсі, за фактом прийняття християнства на зорі своєї державної історії - складова частина західної цивілізації. p align="justify"> Отже, за підсумками майже п'ятнадцятирічного етапу взаємодії Європейського Союзу та Росії можна зробити висновок, що зовнішньополітичні стратегії Росії та ЄС зазнали істотних змін. Якщо на початку 90-х рр.. обидві сторони не були сильно зацікавлені один в одному і прагнули дистанціюватися один від одного, то вже на по...