ято низку законів, що дозволяють забороняти роздрібний продаж газет, публікацію в них приватних оголошень. Юридично становище преси визначалося Тимчасовими правилами про друк 1865 р., які замінили всі попередні закони і розпорядження. За цими правилами під попередньою цензурою перебувала вся провінційна друк, ілюстровані, сатиричні журнали (для них зберігалася цензура спостереження). Повністю заборонити видання міг тільки суд. Ці послаблення в цензурної політиці Олександра II змінилися роками В«закручування гайокВ» Олександром III: тимчасовими правилами про друк 1882 контроль над пресою був посилений, право припинити випуск видання було надано наради чотирьох міністрів. p align="justify"> Тимчасовими правилами про друк 24 листопада 1905 попередня цензура була скасована, але друк залишалася безправною.
Головне управління з літератури (Головліт) До 1930 року розрісся від маленького закладу з крихітним штатом до непомірних розмірів і став контролювати всі, включаючи написи на візитних картках. У 80-ті роки XX століття термін В«цензураВ» не застосовувався, однак Головліт діяло активно. Функції цензурного комітету в регіонах здійснювало Управління по охороні державних таємниць у пресі при облгорісполкомах (горло). Крім відомостей, що становлять справді державну таємницю (наприклад, про дислокацію військових частин або про новітні озброєннях), існував цілий пласт В«таємницьВ», які, по суті, представляли собою інформацію, закриту якими-небудь відомствами, міністерствами і ЦК партіями (наприклад, рівень смертності по регіонах від тих чи інших хвороб, рівень неписьменності народів Півночі і т.д.).
Робота радянської цензури складалася з попереднього контролю видається літератури і подальшого контролю вступників у горлі контрольних примірників всій поліграфічної продукції. При цьому цензори керувалися низкою нормативних документів, серед яких були: В«Перелік відомостей, що не підлягають до відкритої публікаціїВ», В«Єдині правила друкуванняВ» і, нарешті, В«Зошит оперативних вказівокВ» (наприклад, вказівки - не допускати у пресі згадок прізвищ артистів, письменників, діячів науки, культури і мистецтва, які виїхали на постійне місце проживання за кордон і т.д.).
Наприкінці 80-х років в результаті почалася перебудови органи комітету Головліту змінили принцип попереднього контролю на наступний контроль.
До серпня 1990 р. тривав безперервний процес розвитку однопартійної радянської журналістики, що перетворилася в єдиний пропагандистський комплекс КПРС. Нарешті, в червні 1990 р. був прийнятий перший в історії вітчизняних ЗМІ Закон В«Про пресу та інші засоби масової інформаціїВ». 27 грудня 1991 на зміну йому прийшов Закон Російської Федерації В«Про засоби масової інформаціїВ». З тієї пори в Росії розпочалася реалізація правового підходу до свободи друку. p align="justify"> Проте варто зауважити, що і сьогодні, в пору плюралізму думок, гласності, свободи...