вих агрегатів, то при проведенні монетарного регулювання центральний банк приймає величину того чи іншого агрегату грошової маси за основну проміжну мету грошово-кредитної політики.
Інфляційне таргетування передбачає єдину мету грошово-кредитної політики - контроль за цінами.
Тактичні (операційні) цілі посилюють взаємозв'язок проміжних цілей та інструментів грошово-кредитного регулювання. Проміжні цілі важко прогнозувати або контролювати щодня, щотижня, щомісяця, їх простіше використовувати для щоквартального контролю. Досягнення ж тактичних цілей можливе шляхом щоденних регулюючих дій центрального банку. Через постановку і досягнення тактичних цілей центральний банк забезпечує виконання своїх проміжних, а, відповідно, і кінцевих цільових установок. [5, с. 36-41]
.2 Інструменти грошово-кредитної політики
Ефективність монетарної політики значною мірою залежить від вибору інструментів (методів) грошово-кредитного регулювання.
Об'єктом впливу інструментів грошово-кредитної політики є грошова пропозиція і грошовий мультиплікатор. Пропозиція грошей виходить від центрального банку, його основними джерелами є кредити, надані уряду і національній банківській системі, купівля іноземної валюти за національну, а також цінних паперів на відкритому ринку. [6, с. 61]
В економічній літературі методи грошово-кредитного регулювання поділяють:
за обсягом впливу на ринок:
на загальні (впливають на систему в цілому);
селективні (які передбачають виборче вплив на фінансовий ринок);
за характером впливу:
на прямі (адміністративні);
непрямі (економічні, ринкові).
Застосування методів та інструментів монетарного регулювання може бути як загальним, так і селективним. У першому випадку заходи центрального банку поширюються на всі установи банківської системи, у другому - на окремі кредитно-фінансові інститути або їх групи (або на певні види банківської діяльності).
Прямі методи носять характер адміністративних заходів у формі різних директив центрального банку, що стосуються обсягу грошової пропозиції і цін на фінансовому ринку. До них відносять використання лімітів (прямих обмежень), встановлюваних центральним банком по відношенню до кількісних і якісних показників діяльності комерційних банків.
Непрямі методи впливають на поведінку суб'єктів монетарного регулювання шляхом впливу на їхні економічні інтереси за допомогою ринкових механізмів. Це означає, що центральний банк, змінюючи обсяг резервних грошей або їх ціну, регулює попит економічних агентів на кредит і, відповідно, величину грошової мультиплікації в економіці. [5, с. 94-95]
Резервні вимоги. Повсюдно поширеним методом грошового регулювання є регулювання норм обов'язкових резервів, тобто рівня резервів, які комерційні банки в обов'язковому порядку повинні тримати на резервному рахунку в центральному банку.
Широке розповсюдження цього ме?? Ода регулювання пов'язане, по-перше, з зручністю застосування та контролю (простий перегляд параметрів в схемі регулювання дозволяє впливати на обсяг і динаміку банківських резервів); по-друге, ...
