методами не приносить позитивного результату. Разом з тим у протиборстві уряду і наркомафії збройні формування лівих стають чинником, який здатний визначити перевага однієї зі сторін.
До початку 90-х рр.. в Уругваї, Аргентині, Чилі, Колумбії окремі лівоекстремістськими руху, які вели партизанську боротьбу з використанням терористичних методів, поступово відійшли від збройної боротьби, легалізувалися і інтегрувалися в суспільно-політичне життя. Разом з тим тероризм продовжує залишатися дестабілізуючим чинником життя латиноамериканських країн.
Вкрай гострою проблемою для Латинської Америки став наркобізнес і діяльність наркомафії. Наркобізнес - це система виробничих і суспільних відносин, що базуються на нелегальному виробництві наркотиків (вирощуванні, переробці та реалізації коки). У Колумбії, Перу і Болівії, де розташовані приховані від сторонніх очей великі плантації вічнозелених чагарників коки, працюють сотні тисяч селян.
У Болівії офіційна економіка прямо або побічно живе за рахунок доходів від кокаїну. Про проникнення наркомафії у вищі сфери влади свідчить такий факт: у 1980 р. генерал Гарсіа Меса здійснив військовий переворот і став диктатором. Його фінансувала наркомафія, а чиновники його уряду контролювали наркобізнес. З 2 млн дол доходу від виробництва наркотиків генерал розподіляв серед відданих йому військових премії В«за вірністьВ» від 100 до 200 тис. дол
У Перу вирощується більше половини світового врожаю коки. 300 тис. перуанців (7% населення) існують на доходи від продажу листя коки (з якої в підпільних лабораторіях виробляють наркотик - гідрохлорид кокаїну). Частина торгівлі листям коки легалізована і монополізована державною корпорацією ЕНАКО - це становить 3% від фактичного виробництва коки в країні. На кожен гектар В«ДозволенихВ» плантацій чагарнику припадає 10 га таємних делянок, розташованих в долинах річок Амазонії. p> Бразилія має загальну територію з Болівією, Перу і Колумбією - світовими лідерами з виробництва наркотиків і постачає їм хімічні реагенти для переробки наркосировини. У Останнім часом наркобізнес проник і сюди. Бразильці прагнуть надолужити згаяне такими темпами, що, можливо, складуть конкуренцію своїм сусідам.
Проте лідером номер один залишається Колумбія. На частку колумбійських торговців припадає 80% всього кокаїну, збувається в США, а також його значна частина, яка надходить в Канаду, Західну і Східну Європу. 60% всього споживаного в США кокаїну поставляв В«Медельінській картельВ» (за назвою міста Медельін). Щорічні доходи його глави Пабло Ескабара перевищували 1 млрд дол Під контролем В«Кокаїнових баронівВ» знаходиться 10% території Колумбії. Багато чиновників, політики, судді, поліцейські, журналісти перебувають на утриманні у мафії. Мільярдні прибутки наркоділків дозволяють корумпувати частина армії, містити власних агентів в органах безпеки і розвідки, мати збройні терористичні загони. Зростання наркобізнесу створює загрозу державній безпеки Колумбії. Суспільство розділене на дві частини: одна підтримує держава в його боротьбі з наркомафією, інша - так чи інакше пов'язана з наркобізнесом. Це загрожує стабільності громадянського суспільства. Для ліквідації В«Медельїнського картелюВ» були створені спеціальні сили з агентів поліції, держбезпеки і армії, що налічували 3 тис. осіб. Вони влаштовували масові облави в місцях передбачуваного знаходження П. Ескобара, ціна за його голову перевищувала 1 млн дол У результаті в 1993 р. Ескобар був убитий в перестрілці з вистежив його групою. Розгром картелю поліпшив кримінальну обстановку в країні. Однак і сьогодні в Колумбії діє ряд великих наркогрупу, сама відома з них - картель міста Калі. Його ватажки - брати Родрігес - є некоронованими королями кокаїнового бізнесу всього світу (70% поставок кокаїну в США і близько 90% - у Західну Європу). В«Калійскій картельВ» сторониться політики, значна частина його грошей В«відмитаВ» і вкладена в законний бізнес. Боротьба проти наркоділків ведеться різними методами. Але все це боротьба зі наслідком, а не з причиною. Прийняті урядові В«програми альтернативного розвитку В», що створюють вигідні умови для переведення рядових працівників, зайнятих у виробництві наркотиків, на іншу діяльність. Однак оскільки ніяка В«інша діяльністьВ» не приносить таких доходів, як наркобізнес, то селяни виступаю т різко проти подібних програм, а селянська молодь поповнює загони бойовиків.
У вересні 2000 р. зустрілися президент Колумбії Андрії Пастрана і президент США Б. Клінтон. Вони підписали щедро фінансовану програму спільних дій з тотальної війни з Герил і підгодовувати її наркобізнесом. На ці цілі США виділяють 7,5 млрд дол Плануються протипартизанські військові дії і насильницьке викорінення плантацій коки, в тому числі дефоліантами, якась частина грошей має піти на В«ПереорієнтаціюВ» селян, які збирають коку. У сусідніх країнах відверто бояться в'єтнамізації регіону, спалахів нових Герил, зростання військ...