сть податкової системи не означає, що склад податків, ставки, пільги, санкції можуть бути встановлені раз і назавжди. "Застигши-ших" систем оподаткування немає і бути не може. Будь-яка система оподаткування відображає характер суспільного ладу, стан економіки країни, стійкість соціально-політичної ситуації, ступінь довіри населення до уряду - і все це на момент її введення в дію. У міру зміни зазначених та інших умов податкова система не відповідає висунутим до неї вимогам, вступає в протиріччя з об'єктивними умовами розвитку народного господарства. У зв'язку з цим у податкову систему в цілому або окремі її елементи (ставки, пільги тощо) вносяться необхідні зміни.
Поєднання стабільності і динамічності, рухливості податкової системи досягається тим, що протягом року ніякі зміни (за винятком усунення очевидних помилок) не вносяться; склад податкової системи (перелік податків і платежів) повинен бути стабільний протягом декількох років. Систему оподаткування можна вважати стабільною і, відповідно, сприятливого для підприємницької діяльності, якщо залишаються незмінними основні принципи оподаткування, склад податкової системи, найбільш значущі пільги та санкції (якщо, природно, при цьому ставки податків не виходять за межі економічної доцільності). Приватні зміни можуть вноситися щорічно, але при цьому бажано, щоб вони були встановлені і були відомі підприємцям хоча б за місяць до початку нового господарського року. Наприклад, стан бюджету на черговий рік, наявність бюджетного дефіциту і його очікувані розміри можуть визначити доцільність зниження на 2-3 пункту або необхідність підвищення на 2-3 пункту ставок податку на прибуток або дохід. Такі приватні зміни не порушують стабільності системи господарювання, але разом з тим не перешкоджають ефективної підприємницької діяльності.
Стабільність податків означає відносну незмінність протягом ряду років основних принципів системи оподаткування, а також найбільш значущих податків і ставок, що визначають взаємини підприємців і підприємств з державним бюджетом. Якщо мати на увазі сьогоднішній день, то мова повинна йти про податок на додану вартість, акцизи, податок на прибуток і доходи. Багато ж інші податки і сам склад системи оподаткування можуть і повинні змінюватися разом із зміною економічної ситуації в країні і в суспільному виробництві.
2. Види податків
Різноманіття податків, що розрізняються за умовами оподаткування, механізмам справляння та регулювання, обумовлює необхідність їх систематизації та класифікації.
Найпершим і найбільш вживаним до теперішнього часу є розподіл податків за умовою віднесення оподаткування до прибутковий-майнові або до обкладання витрат на споживання, на два основних види - прямі і непрямі.
Відповідно до цього критерію прямі податки - це податки на доходи та майно. Вони стягуються з конкретної фізичної або юридичної особи.
До прямого податку відносяться прибуткові податки, податки на прибуток, внески до фондів соціального страхування, податки на майно (земельний податок, податок на будинки, на приріст капіталу), на операції з цінними паперами, на спадщину та дарування.
Прямі податки поділяються на реальні та особисті.
Реальними податками оподатковуються окремі види майна платника податків (Земля, нерухомість і т. п.) на основі кадастру - переліку об'єктів оподаткування, складеного на основі їх зовнішніх ознак і враховує середню, а не дійсну прибутковість конкретного об'єкта. Реальні податки стягуються в силу факту володіння майном незалежно від фінансового стану і доходів платника податків. У залежності від об'єкта оподаткування до прямих реальним доходам відносяться: плата за землю, податок на нерухомість, побудинкових, промисловий податок та ін
Особисті податки на відміну від реальних враховують платоспроможність платника податків; при їх справлянні об'єкти оподаткування (Дохід, майно) визначаються індивідуально для кожного платника з урахуванням наданих йому пільг. У залежності від об'єкта оподаткування розрізняють такі види прямих особистих податків: прибутковий з фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій (фірм), податок на надприбуток, податок з нерухомості та землі і ін
Непрямими податками обкладаються витрати на споживання. Вони являють собою, по суті , Надбавку до ціни товару або послуги. До них відносяться: податок на додану вартість, акцизи, мита, податок на купівлі і продажу. Непрямий податок, таким чином, постає як ціноутворюючий фактор.
Прямі податки важко перенести на споживача. З них легше всього справа йде з податками на землю і на іншу нерухомість: вони включаються в орендну і квартирну плату, ціну сільськогосподарської продукції. Непрямі податки переносяться на кінцевого споживача в залежності від ступеня еластичності попиту на товари і послуги, оподатковувані цими податками. Чим менше еластичний попит, тим більша ча...