характеру, але й не майнового, наприклад, про призначення опікуна. Майно могло заповідати як у власність, так і в користування. Заповідальне воля обмежувалася залежно від роду майна, так вільному розпорядженню родові майна, як правило, не підлягали. Заповідальні розпорядження ускладнювалися призначенням духівниці. Таким чином, законодавство цього періоду розвивалося досить складно і суперечливо. p align="justify"> Новий етап у розвитку спадкового законодавства розпочався з прийняттям акта, який зіграв велику роль не тільки в спадковому праві, але в житті всього суспільства в цілому. Акт називався В«Про скасування спадкуванняВ» від 27 квітня 1918 Так почалося розвиток і формування Радянського права. p align="justify"> Цивільний кодекс РРФСР 1922 р. складався з чотирьох розділів, один з яких був присвячений спадковому праву. Слід зазначити, що спадкування за заповітом, перетворилося на різновид спадкування за законом, оскільки у ст. 422 Цивільного кодеска 1922 р., було встановлено, що заповітом визнається лише таке розпорядження на випадок смерті, яке зроблено на користь одного або декількох осіб з числа спадкоємців за законом. p align="justify"> Таким чином, обмеження свободи заповіту колом спадкоємців за законом, за загальним визнанням було спрямоване проти можливості накопичення великої власності.
Свобода заповіту була досить вузькою, коло спадкоємців, також був обмежений, ними могли бути особи з числа спадкоємців за законом. Після прийняття даного кодексу, в юридичній літературі утвердилася думка, що підставою виникнення спадкових прав, поряд з родинним союзом, є і трудові відносини спадкоємця із спадкодавцем, тобто до спадкоємства повинні призиватися лише ті, хто доведе свою господарсько-трудову зв'язок з спадкодавцем.
З 1 березня 1926 відбулися чергові зміни у зв'язку з введенням інституту усиновлення. Усиновлені та їх потомство по відношенню до усиновителів в особистих і майнових правах обов'язках були прирівняні до родичів за походженням, у зв'язку з чим, вони стали наслідувати після усиновителів. p align="justify"> Обмеження свободи заповітів було лише кілька ослаблене 14 березня 1945 Указом Президії Верховної Ради СРСР В«Про спадкоємців за законом і за заповітомВ». Було надано право, заповісти своє майно будь-якій особі, але тільки за відсутності спадкоємців за законом. p align="justify"> Отже, історичний аналіз правового успадкування, дозволяє укласти наступне: формування та розвиток спадкових правовідносин, як кола об'єктів і суб'єктів спадкування в Росії, пройшов довгий, на деяких етапах вельми суперечливий шлях розвитку, від визнання переважних прав успадкування за синами на шкоду інтересам дочок, до розширення свободи заповіту і визнання до спадкоємства за законом всіх кровних родичів без обмеження ступеня споріднення, від повного скасування спадкування як В«форми незаконного збагаченняВ», до істотного розширення кола спадкоємців і свободи волевиявл...