ершого акту. Але Реріх став свідком перетворення витончених паризьких глядачів у скажених, ревучу натовп, в якій на якомусь внутрішньому рівні балет викликав первісні інстинкти. p align="justify"> У той сезон балет показували тільки вісім разів: п'ять разів в Парижі і три рази в Лондоні, де реакція була більш сприятливою - і потім швидко вилучили з репертуару, почасти тому, що незабаром відносини між Дягілєвим і Ніжинським ускладнилися. Імпресаріо воскресив В«Весну СвященнуВ» сімома роками пізніше, використовуючи декорації і костюми за ескізами Реріха, але в новій і менш спірною хореографічній постановці Леоніда Массіно. Музика, яка так шокувала глядачів у 1913 р., стала розглядатися як класика, і багато хто з провідних хореографів двадцятого століття, включаючи Марту Грехем і Моріса Бежара, створювали на її основі власні балетні постановки. У 1987 р, через сімдесят п'ять років після прем'єри, спектакль був відновлений В«Жофрей БалетомВ». Стравінський балет весна диригент
Завдяки невтомним зусиллям історіографа балету Міллісент Ходсон і фахівця з творчості Реріха Кеннета Арчера, копітко відновили хореографію, костюми і декорації, сучасним глядачам була надана можливість самим побачити балет, який і тепер час від часу звинувачують у руйнуванні основ хореографії двадцятого століття. Його відродження може здатися нинішнім глядачам менш зухвалим, ніж здалася оригінальна постановка натовпі в Театрі на Єлисейських полях в 1913 р.; і, тим не менш, примітивні внутрішні почуття, викликані стихійною силою, завдяки старанням Реріха, Ніжинського і Стравінського, будуть нагадувати про нескінченному і універсальному явищі повернення весни. br/>
Висновок
Фактично основа музичної культури ХХ ст. була закладена в сезонах В«Російського балетуВ» Сергія Дягілєва: перші експерименти Ігоря Стравінського і Сергія Прокоф'єва починалися саме тут, згодом розвинувшись в грандіозний творчий прорив, який ознаменував нове епоху в музиці. p align="justify"> В оформленні В«Російського балетуВ» пальма першості належить художникам-мирискусников, як колись їм належала ідея звернення до декоративно-прикладного мистецтва як необхідної складової образотворчого мистецтва. А. Бенуа, Л. Бакст, М., Добужінський, Анісфельд, А. Головін, К. Коровін, І. Білібін - всі вони увійшли в історію дягилевських сезонів. Досяг успіху тут і М. Реріх, шанувальник стилізації в дусі доісторичної легенди. В«Весна СвященнаВ» була його найзначнішим і оригінальним внеском у розвиток театрального мистецтва. У ній художник проявив не лише майстерність декоратора і знання давньо-язичницьких ритуалів і звичаїв, але і весь свій світогляд. Вона є кульмінацією його театральної кар'єри. p align="justify"> У своєму творі В«Весна священнаВ», дія якого відбувається в стародавній язичницькій Русі, Стравінський пориває з музичною традицією, вільно в...