ва з них (з 1900 по 1953 р.р.) складають епоху класичної генетики, третій (з 1953 р.) - молекулярної генетики.
Перший період (1900-1910гг.) пов'язаний із затвердженням робіт Ме?? Ділячи, висуванням Де-Фризом теорії мутацій, введенням в генетику понять ген, генотип, фенотип В.Иоганнсен.
Другий період (1911-1953рр.) пов'язаний з розвитком хромосомної теорії спадковості (Т.Морган). У 1925 році Г.Надсон і Г.Філіппов отримали мутації у дріжджових грибів під впливом променів радію. Пізніше А.Сапегін і Л.Делоне виявили серію корисних мутантних форм у пшениці. Стала розвиватися радіаційна генетика. У 1920 році М. Вавілов сформулював закон гомологічних рядів у спадковій мінливості. У цей час великий внесок у розвиток генетики внесли вчені Ш.Ауербах, І.Раппопорт, В.Сахаров, М.Лобашев, А.Серебровскій, М.Дубинін, С.Четверіков.
Третій період (після 1953 р.) - використання методів і принципів досліджень точних наук: фізики, хімії, математики, кібернетики. Стали широко застосовувати електронну мікроскопію, рентгеноструктурний аналіз, швидкісне центрифугування, метод радіоактивних ізотопів, чисті препарати вітамінів, ферментів і амінокислот. Об'єктами генетичних досліджень стають гриби, мікроорганізми і віруси. Значення мали роботи О. Евері (трансформація), Д. Уотсон і Ф. Крик (модель структури ДНК). У 1962 р. Був розшифровано генетичний код, молекулярні основи рекомбінацій і репарацій. Видатне значення для розробки генетичних методів селекції рослин мали роботи М.Вавілова і І.Мічурін (виведення нових сортів за допомогою щеплень).
Цілі і завдання курсу
Концепція екогенетики людини і її основи почали закладатися в середині 50-х років, коли вперше були виявлені генетично детерміновані патологічні реакції на ліки, обумовлені недостатністю ферментів. Німецький генетик Ф. Фогель (1959) запропонував для опису таких станів термін фармакогенетика. Накопичення експериментальних даних, прикладів високої чутливості та толерантності до ліків у окремих індивідів, а також молекулярна розшифровка механізмів спадкових відмінностей трансформації ліків і реакцій на них поставили питання про пошуки загальних закономірностей спадкових відмінностей у реакціях на зовнішні чинники.
Розробка проблем екогенетики людини прискорилася в зв'язку з тим, що середовище проживання людини наповнилася новими факторами (ліки, пестициди, харчові добавки та ін.) Раніше, в процесі всієї еволюції, людина не стикався з такими речовинами (або факторами), тому на дію цих речовин не було ніякого відбору. Якої-небудь аллель міг поширитися раніше в популяції через його селективних переваг або дрейфу, але в інших умовах навколишнього середовища цей аллель проявляє патологічне дію. Мова йде про такі як би молчащих генах, які починають проявляти свою функцію в нових умовах середовища. Це і називається екогенстіческім дією факторів
Поняття про «безмовних» (Або «нейтральних») генах вельми умовно. Біологічний або патологічний ефект якого-небудь алелі залежить від впливу специфічного фактора середовища.
До теперішнього часу не тільки сформульовано поняття про екогенетики, а й визначені основні напрями досліджень в даній області. Виявилося, що спадкові відмінності можуть виявлятися в реакціях не тільки на ліки, а й на фізичні фактори, на їжу і особливо на харчові добавки, на забрудн...