рення Європейського Економічного Співтовариства (ст.ст.85 і 86) і деякі інші європейські конвенції, в Генеральну угоду з тарифів і торгівлі - ГАТТ (ст. VI). Розроблено Конференцією з торгівлі та розвитку ООН (ЮНКТАД) пропозиції щодо боротьби з обмежувальної практикою були прийняті Конференцією ООН з обмежувальної та ділової практики, а згодом Генеральною Асамблеєю ООН в 1980 р. під назвою Комплекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою. Цим документом визначаються обов'язки держав по розробці законодавства, забезпечення адміністративного та судового захисту проти актів обмежувальної практики в інтересах розвитку міжнародної торгівлі.
Національний рівень регулювання міжнародної торгівлі виділені внаслідок існування державно оформлених національних господарств, країн, уряди яких спрямовують свою діяльність на досягнення національних інтересів - політичних, ідеологічних, економічних, військових, соціальних, релігійних тощо. Система інтересів визначає сутність і конкретний зміст як внутрішньої, так і зовнішньої політики Уряду.
Зовнішня політика країни - це загальний курс держави в міжнародних справах, сукупність принципів і пріоритетних методів, що визначають діяльність органів державної влади і державного управління у сфері регулювання відносин даної держави з іншими країнами та народами у відповідності з національними інтересами і конкретно-історичними цілей.
Важливою складовою зовнішньої політики країни є її зовнішньоекономічна політика - загальний курс держави щодо міжнародних економічних відносин, система принципів і методів, що визначають діяльність органів державної влади і державного управління, спрямованих на забезпечення національних економічних інтересів у сфері розвитку і взаємодії національних економік в цілому та національних суб'єктів міжнародного бізнесу.
Елементами, які визначають зміст, структуру і напрямки зовнішньоекономічної політики є:
Експорт та імпорт товарів і послуг;
Мито та митні податки;
Кількісні обмеження;
Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі;
Підтримка національного експорту;
Залучення іноземних інвестицій;
Закордонне інвестування;
Зовнішнє запозичення;
Економічна допомога іншим країнам;
Здійснення спільних економічних проектів.
Органічною складовою зовнішньоекономічної політики є політика зовнішньоторговельна, що можна визначити як певний курс дій урядових і владних структур, використання таких принципів, методів та інструментів впливу на розвиток зовнішньої торгівлі країни, завдяки яким забезпечується досягнення визначених цілей та реалізація національних інтересів.
Зміст, структура та напрямки зовнішньоторговельної політики визначаються такими складовими:
Експорт та імпорт (товарна і регіональна структури, обсяги, співвідношення, динаміка)
Мито та митні податки (елементи митного тарифу - система товарної класифікації тарифу, структура тарифу, методи визначення країни походження товару, види та рівень ставок мита; склад і рівень мит)