ustify"> Революція не призвела до встановлення «чистої» революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства, але і не дозволила в перші місяці встановити диктатуру буржуазії. Ще в дні вуличних боїв, 25-26 лютого 1917р., В столиці за ініціативи РСДРП з виборних представників заводів і фабрик, повсталих військових частин, а також демократичних, соціалістичних партій і груп почав формуватися ретроградських Рада робочих депутатів. 1марта з ним об'єднався Рада солдатських депутатів. Петроградський Рада робітничих і солдатських депутатів почав діяти як реальний орган революційної влади, що спирається на підтримку робітників і солдатських комітетів. Згідно його наказом № 1 гарнізон був виведений з підпорядкування колишнього командування. На заводах і фабриках формувалися загони робочої міліції, пізніше перетворені в Червону гвардію. Своєю постановою Рада вилучив державні фінансові кошти у царського уряду, призначив районних комісарів для встановлення народної влади в усіх районах столиці. За прикладом 1905года Поради стали швидко формуватися по всій країні.
Паралельно з утворенням Петросовета лідери буржуазних партій, депутати розпущеної Миколою II IV Держдуми 27лютого створили перехідний адміністративний орган - «Тимчасовий комітет для відновлення порядку і для зносин з особами та установами». 1 березня Виконком Петроради, у складі якого переважна більшість становили меншовики та есери, після переговорів з Тимчасовим комітетом погодився на створення Тимчасового уряду. Добровільно передаючи владу Тимчасовому уряду, Петрораду обмовив умови: проголошення Росії республікою, проведення політичної амністії, скликання Установчих зборів. Однак у Декларації Тимчасового уряду про його склад і завдання від 3 березня підтверджувалася лише готовність проведення політичної амністії. Ні слова не було сказано про шляхи припинення імперіалістичної війни, конфіскації поміщицьких земель, про 8-годинному робочому дні, що відразу ж налаштувало робочі і селянські маси, солдатів і матросів конфронтаційно по відношенню до нової влади.
До того ж, хоча офіційно з 2 березня влада і старий апарат управління опинилися в руках Тимчасового уряду (зауважимо, його ніхто не обирав), реальна сила - армія, повсталий народ, активно підтримували Поради. Сформованим в результаті революційного прориву до демократії та свободи політичним силам було ясно, що одночасне існування двох диктатур (у формі Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів і Тимчасового уряду) довго тривати не може і лише відображає протиріччя і складність перевороту. В умовах двовладдя неминуче загострилася боротьба між прихильниками соціалістичної і капіталістичної орієнтації розвитку Росії.
Як показав розвиток подій, на перших порах буржуазія і її партії, розташовуючи великими економічними і фінансовими важелями, підтримкою кадрів старого апарату управління, виявилися більш підготовленими до утримання влади. Але протистояли політичним силам належало відповісти народу на пекучий питання моменти: яким шляхом піде Росія далі, яким чином подолає важкий соціально-економічна криза, породжені війною біди, хаос і розруху?
Страждаючі від нещадної експлуатації капіталістів і негараздів війни робітники вимагали негайної реалізації 8-годинного робочого дня, гарантій трудової зайнятості, соціального страхування, введення контролю за наймом і звільненням, припинення принизливих обшуків, ...