фізичним та юридичним особам. Він складається із загальної накопиченої суми бюджетних дефіцитів (за вирахуванням бюджетних надлишків) та суми фінансових зобов'язань іноземним кредитором (за вирахуванням тієї частини, яка пішла на покриття бюджетного дефіциту) на певну дату. У розвинених країнах державний борг визначають також як загальний обсяг непогашених державних облігацій. Причини виникнення державного боргу обумовлені, як правило, кризовими явищами в економіці. Вони визначаються спадом виробництва, зростанням граничних виробничих витрат, неконтрольованих емісією національних грошових одиниць, зростанням ВПК, зростанням обороту в тіньовій економіці, втрат, розкрадань і т.д.
Розрізняють внутрішній борг і зовнішній. Внутрішній - це борг держави населенню, суб'єктам господарювання своєї країни. Зовнішній - заборгованість фізичним, юридичним особам, урядам інших країн.
Внутрішній борг породжується бюджетними дефіцитами, так званим борговим фінансуванням. Державні позики випускаються на різні терміни. І тому державний борг буває короткостроковим (до 1 року), середньостроковими (до 5 років), довгостроковими (понад 5 років). Найбільш обтяжливими є короткострокові борги, бо дата їх погашення настає дуже швидко, а відсотки по таких позиках досить високі. Більшість економістів стверджують, що зростання внутрішнього боргу не може призвести до банкрутства нації, так як це борг самим собі. Крім того, держава завжди має можливість профінансувати його шляхом підвищення податкових ставок, випуску грошей, рефінансування.
Водночас не можна недооцінювати негативні наслідки внутрішнього боргу, бо за певних умов він може стати серйозною проблемою для економіки країни. Розглянемо деякі з них.
Зростання внутрішнього боргу особливо небезпечний для країни з низьким рівнем доходів, а отже, і заощаджень. Купівля населенням, суб'єктами господарювання державних цінних паперів є альтернативною інвестуванню вільних грошових коштів у виробництво. Тому нарощування швидкими темпами випуску державних цінних паперів може призвести до скорочення основного капіталу.
Інша небезпека пов'язана з тим, що держава, продаючи цінні папери, конкурує на ринку позичкового капіталу з приватним сектором. У результаті конкуренції ставка позичкового відсотка підвищується, що веде до скорочення приватних інвестицій в економіку країни, чистого експорту і частково споживчих витрат.
Негативним наслідком зростання внутрішнього боргу є збільшення суми процентних виплат по ньому. Якщо в економіці спостерігається стагнація або спад виробництва, то процентні виплати можуть виявитися непідйомними для країни. Тому необхідно постійно відстежувати динаміку співвідношення між внутрішнім боргом і обсягом національного виробництва. Якщо борг зростає повільніше, ніж обсяг валового внутрішнього продукту, то це означає зменшення його частки в національному продукті. Якщо ж темпи зростання внутрішнього боргу обганяють темпи зростання валового внутрішнього продукту, то частка державного боргу в останньому збільшуватиметься. Щоб при цьому його наслідки не стали занадто важкими для економіки, уряд повинен вжити певних заходів з управління боргом. Якщо держава фінансує дефіцит бюджету шляхом випуску грошей, то це призводить до інфляції. Вона знецінює номінальний внутрішній борг і процентні виплати по ньому. Більш того, високі темпи ...
