ого ризику. Проте здійснення цього методу ускладнено невеликою кількістю наявних показників оцінки.
Статистичний спосіб - вивчення статистики втрат і прибутків, визначається величина і періодичність отримання економічної віддачі, складається прогноз на майбутнє. Методи теорії ймовірності, застосовувані в економічних задачах, зводяться до визначення ймовірності настання події і до вибору найбільш кращого події з багатьох можливих. Вибір визначається найбільшою величиною математичного сподівання, яке дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на ймовірність його настання. Інструментами статистичного методу є варіація, дисперсія і стандартне відхилення.
Аналітичний спосіб побудови кривої ризику досить складний, оскільки вимагає від фахівця знання елементів теорії ігор. Тому більш поширений аналіз чутливості моделі, що є підвидом аналітичного способу. Цей аналіз має кілька ключових етапів: вибір ключового показника? вибір чинників? розрахунок значень ключового показника на різних етапах проекту. Дана послідовність дає можливість обумовити потоки грошових коштів для кожного відрізка часу, іншими словами - визначити показники ефективності. Після цього будуються діаграми і зіставляються між собою. Це допомагає визначити ключові показники, в найбільшій мірі, впливають на оцінку прибутковості проекту. Однак аналіз чутливості не є повним і не уточнює можливість проведення альтернативних проектів. [16]
Можна зробити висновок, що наявні способи побудови кривої ризику не можуть бути рівнозначні, але все ж допомагають провести хоча б наближену оцінку загального обсягу фінансового ризику.
2. Похідні фінанcoвиe інcтpумeнти
Характеристика і види деривативів
Деривативи або похідні фінансові інструменти - це зобов'язання, за якими агент «А» зобов'язується продати або купити базовий актив, що лежить в основі деривативу, агенту «Б» до призначеного часу. До деривативів належать форварди і ф'ючерси, опціони, свопи і похідні на свопи. Першочергова функція деривативів полягає у страхуванні ймовірного зміни цін на товари та інші активи. Деривативи дозволяють виробнику товару застрахувати ризик зміни цін на вироблений товар. Фінансові інструменти називають похідними, з причини того, що ціну деривативу визначають виходячи зі зміни цін на базові активи. Наприклад, при зміні ціни золота змінюється ціна деривативу на золото.
Фінансові деривативи класифікує на кілька груп: біржові термінові контракти (опціони, ф'ючерси) і позабіржові термінові контракти (форварди, свопи), похідні цінні папери (фондові варранти, опціонні сертифікати). Виходячи з класифікації фінансових інструментів деривативи можна віднести до вторинного ринку, так як на первинному ринку обертаються гроші, цінні папери, кредиторська та дебіторська заборгованості по поточних операціях. [6]
Всі деривативи поділяють на такі види: валютні деривативи, процентні деривативи, кредитні деривативи, фондові деривативи.
Валютний дериватив - це договір про купівлю або продаж іноземної валюти через певний час. Ф'ючерсні і форвардні контракти залежать від майбутнього курсу (ціни) валюти. Контракти на свопи спираються на співвідношення сьогоднішнього і майбутнього курсу валюти. Опціонні контракти також як...