Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Організація локальної мережі для використання системи &1С: Підприємство& в навчальному процесі

Реферат Організація локальної мережі для використання системи &1С: Підприємство& в навчальному процесі





gn="justify"> Договори добровільного медичного страхування поділяються на два види: колективні та індивідуальні. Дані договори різняться за суб'єктним складом. В індивідуальних договорах три суб'єкти - страховик, страхувальник і медичний заклад. При цьому страхувальником виступає особа, на користь якого укладається договір з метою отримання медичної допомоги. Індивідуальні договори добровільного медичного страхування не відносяться до договорів на користь третьої особи, оскільки укладаються на користь страхувальника. У колективних договорах страхувальниками виступають організації, що діють в інтересах працівників, страховиками - страхові медичні організації, застрахованими - громадяни, які працюють в організації за трудовим договором. Такі договори за своєю правовою природою відносяться до договорів на користь третьої особи.

Згідно п.2 ст.942 Цивільного Кодексу Російської Федерації при укладанні договору особистого страхування між страхувальником і страховиком має бути досягнута угода про застраховану особу, про характер події, на випадок якого в житті застрахованої особи здійснюється страхування ( страховий випадок), про розмір страхової суми, про термін дії договору.

У більшості випадків договір добровільного медичного страхування є укладеним з моменту підписання тексту договору. Однак договором може бути передбачено інше.

Це означає, що можливі два варіанти:

договір може передбачати умову, згідно з яким він вважається укладеним з моменту підписання тексту договору. На практиці цей варіант найбільш поширений;

договір може вступати в силу з моменту сплати першого страхового внеску.

На практиці термін дії договору добровільного медичного страхування та термін страхування часто не збігаються. У даному випадку діє норма п.2 ст.957 Цивільного Кодексу Російської Федерації. Згідно з цією статтею страхування, обумовлене договором страхування, поширюється на страхові випадки, що сталися після вступу договору страхування в силу, якщо в договорі не передбачено інший термін початку дії страхування. Це означає, що, по-перше, сторони договору добровільного медичного страхування можуть передбачити, що оплаті підлягає, у тому числі медична допомога, яка була надана до моменту укладення даної угоди. По-друге, у договорі може бути передбачена і зворотна ситуація, а саме оплата лише тих медичних послуг, які будуть надаватися з більш пізнього моменту, ніж момент укладання договору.

На практиці нерідко використовується така міра, як призупинення договору добровільного медичного страхування. Призупинення договору - свого роду санкція з боку страховика у разі прострочення сплати страхової премії страхувальником. Страховик має право призупинити дію договору добровільного медичного страхування в односторонньому порядку, повідомивши про це страхувальника. Під час припинення дії договору медичний заклад надає застрахованим медичні послуги тільки за їх рахунок. Іншими словами, призупинення означає перерву в терміні страхування і являє собою період часу, коли відповідні події страховими випадками не визнаються [11].

У сфері добровільного медичного страхування вельми спірним є питання про страховій сумі. Мова йде про страховій сумі на кожну застраховану особу за договором колективного медичного страхування і на страхувальника за договором індивідуального медичного страхування. Частина юристів вважають, що повинна діяти норма подп.3 п.2 ст.942 Цивільного Кодексу Російської Федерації, в якій розмір страхової суми вказаний як істотної умови будь-якого договору особистого страхування. Зазначення розміру страхової суми не тільки не суперечить закону, але прямо ним передбачено. Інші фахівці, навпаки, вважають, що в договорах добровільного медичного страхування вказівку страхової суми не є обов'язковим [15].

Оскільки до січня 2011 р застосовувався Закон Російської Федерації Про медичне страхування громадян у Російській Федерації raquo ;, страхова сума не ставилася до істотних умов договорів медичного страхування та могла не узгоджуватися в договорі. В даний час застосовується п.2 ст.942 Цивільного Кодексу Російської Федерації, в якому страхова сума перерахована як істотної умови договору особистого страхування. Таким чином, в договорах, укладених після січня 2011 року (з моменту втрати чинності Закону Російської Федерації Про медичне страхування громадян у Російській Федерації ), страхова сума повинна бути вказана.

При цьому на практиці в договорах добровільного медичного страхування в більшості випадків вказується страхова сума на одну застраховану особу. Це пов'язано із зручністю розрахунків. Оскільки протягом дії договору передбачуваний обсяг послуг на кожну застраховану особу може змінюватися, бажано надати страхувальнику право змінювати розмір страхової ...


Назад | сторінка 6 з 19 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Організація та фінансове забезпечення системи добровільного медичного страх ...
  • Реферат на тему: Державний контроль добровільного медичного страхування
  • Реферат на тему: Аналіз прайси добровільного медичного страхування в Україні
  • Реферат на тему: Аналіз сучасного стану та практика добровільного медичного страхування
  • Реферат на тему: Договір страхування (окремий вид договору страхування)