она відпускну грамоту и у Заповіті просити прощення, Никон ж на словах Відпустив (пробачивши) Йому, альо грамоти відпускної не давши. После смерти Олексія Ніконові вороги відразу ще раз виступили проти колишн патріарха. Никона перевели в Кирило - Бєлозерській монастир, в тісну темну келію, де ВІН Важко захворів. Новий патріарх Йосиф НЕ погоджувався на бажання Федора Олексійовіча перевести Никона в его улюблений Воскресенський монастир, альо цар сам покаравши перевести его сюди. За дорозі старець Никон у віці 75 років помер, позбав Тіло йо поховали у Воскресенська Монастирі, як патріарха (17 серпня 1681р.). Так, закінчілась Ціла епоха в истории России под Назв - праворуч патріарха Никона .
Події пов язані Із церковної реформи є вершиною и одночасно кризом взаємін Держава і церкви, в особі Російського царя и Московського патріарха. Тім больше, что в центрі історічної драми стояти Такі Дві Яскраві ОСОБИСТОСТІ, як патріарх Никон и цар Олексій Михайлович, а точніше Зіткнення ціх особистостей и їхніх служінь: Царське и священичого. Більше того, внаслідок Зіткнення їхніх інтересів, ВСТАНОВЛЕНО рівновага порушившій и змістілась у бік Посилення світської, царської власти, что спричинило кризу в Російській церкві, Останнє ж вілілось у Скасування самого патріаршества и з'являться сінодальної форми Правління.
.4 Світська и духовна влада в др. пол XVII ст
У цілому, др. пол. XVII ст. - Це годину чотірьох останніх московсько патріархів епохи Середньовіччя: Іоасафа ІІ (1667-1672), Питирима (1672-1673), Іоакіма (1674-1690), Адріана (1690-1700) и проведення ряду ВАЖЛИВО церковних соборів у 1672, 1675, 1678 и 1682рр., царювання Олексія Михайловича (1645 - 1676), Федора Олексійовіча (1676-1682), співцарювання Петра та Івана Олексійовічів (1682 - 1696) i єдіновладдя Петра (1696-1725) i селянська війна С. Разіна, війна России з туреччина и КРИМСЬКИЙ ханством, стрілецькі повстання в Москве, введення нового літочіслення и качан реформ Петра. Отже, в ці роки значні зворушення пережили Держава і церква, того смороду заслуговують уваги. p align="justify"> Великий церковний собор, Який відбувся в грудні 1666-січні1667рр., що не позбав завершивши Справу патріарха Никона, учасники собору розглядалі Цілий ряд других ВАЖЛИВО харчування, что відігралі чимало ВАЖЛИВО роль у розвітку майбутніх подій в истории России. Одне із них: питання про підсудність духовенства світській владі, яка булу ВСТАНОВЛЕНО Соборний Покладання 1649р. и створеня Монастирського наказу. Це віклікало невдоволення архієреїв и монастирських керівніків, протікання слабкість їхньої позіції пролягав у тому, что суддю Суднового наказом патріаршого дому (до 1649р.-і архієрейськіх домів) були світські особини. Тому, за...
