ого тирана» Онєгіна, його таємниче романтичні риси. І адже саме літературного Онєгіна вона полюбила, саме «літературному» Онєгіна вона послала лист, чекаючи від нього літературної ж реакції, такий, про яку вона читала в романах.
Після від'їзду Онєгіна в Петербург Тетяна потрапляє в його кабінет. Ті книги, які читав Онєгін, Тетяна теж намагалася читати, але, дивлячись на них поглядом Онєгіна, намагалася зрозуміти його через книги, уважно стежила за відмітками на полях. І тут позиція автора повністю зближується з позицією Тетяни: він - «не створення пекла або небес», а, може, лише пародія «на своє середовище проживання». І тут відбувається те, що, на мій погляд, мало статися: Тетяна стає повною протилежністю Онєгіна.
Протягом усього роману Тетяна змінюється: вона навчилася стримувати свої почуття, вийшла заміж, з провінційної дівчини перетворилася в повітову панянку. Але, у романі є ще один персонаж, який змінюється разом з Тетяною на очах читача - автор. Це остаточно зближує його з Тетяною. І це пояснює особливо теплу, особисто зацікавлену в долі героїні інтонацію розповіді про неї.
. Ліричні відступи про навчання і виховання
До них примикає філософський відступ.
«Всі ми вчилися потроху
Чому-небудь і як-небудь ».
Пушкін навчався у ліцеї. У «Євгенії Онєгіні» він теж згадує ті роки навчання, згадує своїх старих друзів. На самому початку 1 глави, як зізнається автор, «рясніє інопланетними словами».
«А бачу я, винюся перед вами,
Що вже й так мій бідний склад
майоріти набагато б менше міг
інопланетних словами »
Він звик до них. А чи так це насправді?
Коли ми починаємо читати наступні глави, ми бачимо, що Пушкіну зовсім не потрібні інопланетні слова. Він прекрасно обходиться без них. Автор вміє говорити по-російськи блискуче, дотепно і багато. Чого не можна сказати про його головному герої. Онєгін дуже часто використовує французьку та англійську мови. Та ще при цьому так, що було дуже важко зрозуміти, де його рідна мова.
Це вислів: «Всі ми вчилися потроху, чого-небудь і як-небудь» відносяться і до Онєгіна. Хіба міг людина, яка так вчився, говорити з приятелем на історичні теми, задаватися філософськими питаннями і читанням літературних, зарубіжних книг? Звичайно ж ні. Значить, автор дає нам зрозуміти, що Онєгін непогано освічений, як і він сам.
строфа 1 глави, вельми критично оцінює рівень освіченості Онєгіна, але потім в 8 строфі цієї ж глави робиться висновок, що Онєгін знає не так вже й мало. Читаючи 1 главу, ми порівнюємо Онєгіна з видатними особистостями того часу: з самим Пушкіним, Чаадаєвим і Каверіним. Йому не доступні ті знання, які доступні були їм, не доступні їх таланти та вміння. Онєгін був «нижче» їх, набагато «нижче», але набагато «вище» середньої людини свого кола - це і не прощає йому його коло.
Від цього він біжить, ховається в селі, яку він отримав у спадок від свого дядька.
. Любов до батьківщини
Коли Онєгін приїхав в село, все йому здавалося цікавим:
Два дні йому здавалися нові
відокремленому поля
Прохолода похмурої діброви
Дзюрчання тихого струмка ...
Але вже через кілька днів його ставлення до сільського життя змінилося:
На третій гай, пагорб і поле
Його не посідали боле;
Потім уже наводили сон;
Потім побачив ясно він,
Що і в селі та ж нудьга ...
Про яку нудьгу говорить автор? Хіба може бути нудно там, куди ти переїхав тільки що, не встигнувши навіть розібратися в новому житті, звикнути до неї? Онєгін побачив у тому суспільстві, в новому для нього провінційному суспільстві те ж саме, що він бачив у дворянському Петербурзі. Після не настільки довгого перебування Онєгіна в селі він не міг себе чимось зайняти: Онєгін намагався читати Байрона і за його подобою жив анахоретом (відлюдником). У бібліотеці Онєгіна було багато книг, але він читав лише декілька з них:
Хоча ми знаємо, що Євген
Здавна чтенье не любив,
Однак ж кілька творінь
Він з опали виключив:
Співака Гяура і Жуана,
Так з ним ще два три романи ...
Але еслі автор говорить про Онєгіні і Байрон...
