за рахунок їх побудови та емоційної тональності створити сприятливе враження людини, що поважає особисту гідність співрозмовника. Наприклад, при допиті свідка їм може бути звернено увагу на розуміння психічного стану допитуваного і висловлено співчуття з приводу заподіяної занепокоєння. Доброзичливість і звернення до допитуваного на ім'я та батькові, а також повідомлення слідчим деяких відомостей про себе та тих очікуваннях, які він покладає на поведінка допитуваного особи, підкреслення наявних у нього позитивних якостей - Все це розташовує і активізує діалогічне спілкування. p> Подолання певних психологічних бар'єрів, що перешкоджають допиту підозрюваних (наприклад, бравади, нахабства, установки на протидію та ін), досягається за рахунок спеціальних психотехнічних прийомів впливу, гнучко враховують актуалізовані потреби допитуваного, його психічний стан і особистісні особливості. При цьому демонстровані слідчим коректність, справедливість, уважність, ситуативна гнучкість, чуйність, емоційна стійкість надають сприятливий вплив не тільки на усунення бар'єрів у спілкуванні, але і пом'якшення протидіє позиції допитуваного.
На третій стадії допиту - основний за часом і затрачуваним слідчим зусиллям - Психологічно специфічними за змістом є три умовно виділяються фази: а) фаза вільної розповіді допитуваного, б) фаза деталізації і в) фаза систематизації отриманої інформації.
Надання допитуваному можливості у вільній формі викласти все йому відоме про те, що трапилося виключає сугестивні впливу з боку слідчого, а також негативні впливи на функціонування пам'яті, полегшуючи протягом вільних асоціацій.
У разі нездатності або небажання допитуваного відтворювати певні події слідчий застосовує залежно від виниклих обставин ті чи інші тактики і прийоми, що сприяють деталізації допиту. У разі безконфліктної ситуації допиту часто використовуються: "членування на теми вільної розповіді", початкове докладний виклад найбільш розслідуваної епізоду, надання мнемічної допомоги допитуваному.
Психологічно обгрунтована слідча тактика завжди орієнтує слідчих, по-перше, на виявлення мотивів неправдивих показань або самообмови, а, по-друге, в можливостях використання цілого арсеналу психотехнических методів і прийомів викриття свідків (Потерпілих, підозрюваних і обвинувачуваних) в дачі ними неправдивих показань, а також надання на них правомірного психологічного впливу з метою отримати правдиві свідчення. Серед можливих тут методів і прийомів використовуються: переконання, створення спотвореного уявлення про поінформованість слідчого ("допущення легенди"), груповий допит, постановка непрямих питань, використання "слабких місць" допитуваного, несподіване надання викривають доказів, повторний допит та ін [4].
1.2 Психологія в оперативно-розшукової діяльності
У Федеральному законі "Про оперативно-розшукову діяльність" від 12 серпня 1995 основними завданнями даного виду діяльності вважаються: <...