ю заходів, незважаючи на те, чи суперечить вона умовами цієї угоди чи ні (тобто застосовується міра, яка може і не вести до порушення взятих на себе зобов'язань); або
в) існування будь-якої іншої ситуації.
Як ми бачимо, формулювання статті XXIII ГАТТ є досить обтічними і припускають множинність варіантів тлумачення. Очевидно, договірні сторони ГАТТ виходили з того, що вказані положення будуть наповнені конкретним змістом в процесі практики врегулювання спорів. Саме так і сталося. p align="justify"> При розгляді спору "США - Податок на бензин і деякі імпортовані продукти нафтоперероблення" вивчала його група на основі попередньої практики вирішення спорів у рамках ГАТТ дійшла висновку про наявність презумпції, згідно з якою міра, що порушує взяті в рамках ГАТТ зобов'язання, завжди призводить до анулювання або скорочення переваг незалежно від реального економічного ефекту, що настав в результаті вчиненого порушення. У ході Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів зазначені висновки групи ГАТТ були включені до статті 3.8 "Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок". Таким чином, сформульований в ході практики вирішення спорів висновок спочатку застосовувався в якості презумпції, а згодом знайшов юридичну силу договірної норми, що являє собою яскравий приклад судової правотворчості. p align="justify"> Концепція розумних очікувань, яка була народжена практикою вирішення спорів ГАТТ, має ключове значення при розгляді спорів про застосування заходів, що не спричинили порушення взятих державою на себе зобов'язань у рамках системи ГАТТ/СОТ. У таких випадках фактично оскаржуються абсолютно легітимні заходи, застосування яких de jure правилами СОТ не заборонено і нічим не обумовлене. p align="justify"> Першим в історії ГАТТ суперечкою, в якому оскаржувалася міра, яка підпадає під цю категорію, була суперечка між Австралією і Чилі з приводу наданих Австралією субсидій вітчизняним та іноземним дистриб'юторам добрив з метою встановлення контролю над цінами, за якими добрива реалізовувалися на внутрішньому ринку Австралії. У 1949 р., тобто вже після узгодження тексту ГАТТ і відповідно фіксування тарифних поступок (застосовувана Австралією ставка імпортного мита на добрива становила 0%), Австралія припинила субсидувати іноземних дистриб'юторів добрив, включаючи компанії з Чилі. Незважаючи на застосування нульової ставки мита, конкурентне становище чилійських компаній на ринку Австралії погіршився, у той час як їх австралійські колеги отримали додаткову перевагу. Чилі звернулася зі скаргою до ГАТТ. p align="justify"> При розгляді даного спору група ГАТТ дійшла висновку, що на момент проведення переговорів про надання тарифної поступки на добрива Уряд Чилі не могло розумно очікувати, що згодом Уряд Австралії прийме заходи, які призведуть до погіршення конкурентних умов для виробників добрив з Чилі. На підставі цього група рекомендувала Австралії вж...