ify"> Разом з тим звертає на себе увагу практично повна ідентичність ухилу дна в Перуанському прибережному районі ухилу дна в районі Орегонського узбережжя. Фоновий кліматичний апвелінг в районі Перу, мабуть, є найбільш інтенсивним з усіх відомих (за винятком періодів Ель-Ніньо) і відчувається в широкій смузі, що тягнеться щонайменше на 1000 км від берега, як і районі Канарського апвеллинга. Найголовніше, що відрізняє гідрологічний режим Перуанського апвеллинга від умов в інших районах, це - практично повна відсутність соленосної стратифікації. Повний діапазон змін солоності в зоні інтенсивного апвеллинга між Кальяо і Чікама зазвичай не перевищує 0,1-0,3 ‰. У аномальні роки цей діапазон може зростати до 0,3-0,5 ‰ в районі Талара. Настільки мала мінливість солоності обумовлює в районі Перуанської апвелінгу самі високі значення відносини ? ? ? T ? /(? ? ? S ? ), êîëåáë ющіеся в межах від 3 до 22 при загальній позитивній T, S-кореляції. У цих умовах і слід шукати причину розмитості фронтальних зон Перуанського апвеллинга. Пояснення з усією наочністю випливає з моделі Маквіна і Вудса і пов'язано з малою ступенем В«термокліномВ» місцевої стратифікації. Під В«термокліномВ» Маквин і Вудс розуміють кут нахилу ізотермічних поверхонь до изопикнических. У районі Перуанської апвелінгу, де поле щільності майже цілком визначається температурою, цей кут близький до нуля. Внаслідок цього фронтогенетіческій ефект переважаючих в товщі вод изопикнических рухів також близький до нуля.
Зведена таблиця характеристик апвеллингов
Ðà éîà à ïâåëëèГГЈГ ? T /? x [C/ГЄГ¬]? S /? x [‰] ?? t /? x 1/km ? ? T ? C ? ? S ? ‰ ? ? ? T ? / ? ? ? S ? ? T /? S C/‰ ÎðåãîГГ±ГЄГЁГ©1 ,0-4 ,00,7-2, 00,1-1,084,50,372,8 n = 1000ГћГ¦ГГ®-à ôðèêà ГГ±ГЄГЁГ© (Êåéïòà óГГ±ГЄГЁГ©) 0,5-1,00,1-0,20,02-0,158-101,51,83 ГЌГҐГІ äà ГГûõÁðà çèëüñêèé (Ìûñ ГЉГ ГЎГі-Ôðèó) ~ 0, 50,05-0,080,0...