го виробництва (його інтенсифікації, монокультурізаціі та ін) агроландшафти перевантажені аграрної діяльністю, їх екологічний каркас збіднений, а отже, вони не виконують своїх ресурсовоспроизводственных і средоформірующіх функцій. p align="justify"> Таким чином, при односторонньому підході до розвитку агросфери і, зокрема, її основної складової - аграрного виробництва - лише з економічних позицій воно набуває рис "монстра", який не тільки руйнує агроресурсний основу подальшого розвитку, а й створює суттєві загрози для безпеки життєдіяльності людей і навколишнього природного середовища.
Зокрема, якщо амбітне економічне рішення про забезпечення виробництва 80 і більше млн. т зернових (завдяки інтенсифікації, збільшення внесення мінеральних добрив, зі ставкою на великі сільськогосподарські підприємства) і, відповідно, розширення експорту, яке все частіше озвучується представниками влади, призведе до скорочення робочих місць для сільського населення (оскільки працюватимуть мобільні бригади, як це має місце тепер), посиленню монокультурізаціі і подальшої деградації грунтів, а грошові кошти, які надходитимуть, обійдуть бюджети сіл і не сприятимуть оздоровленню сільського життя, то в цілому соціально-екологічні втрати будуть свідчити не на користь прийняття такого рішення, навіть при його розрахункової економічній вигоді.
Зазначені явища характерні для нинішнього етапу аграрного розвитку в Україні. Є підстави стверджувати, що базові елементи агросфери розбалансовані і не працюють на триєдиний социоэкономикоэкологический прогрес. p align="justify"> За офіційною оцінкою (постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2011 року № 1130), країна за індексом сталого розвитку перебуває на межі критичності. Влада і аграрний бізнес, роблячи ставку лише на економічні пріоритети, а також обмежуючи соціальні і практично ігноруючи екологічні аспекти, консервують ситуацію з розвитку агросфери в стані "воза, який тягнуть лебідь, рак і щука". br/>
5. Сталий розвиток агросфери як шлях досягнення синергетичного ефекту
Агросфера як життєзабезпечуюча (виробнича і средоформірующая) система найкращим чином вписується в рамки концепції сталого розвитку, і саме на принципах стійкості повинен відбуватися її прогрес.
Сталий розвиток агросфери можна визначити як системні, людиноцентристський, адаптивні за природою і якісні по суті цілеспрямовані зміни, які повинні забезпечувати підвищення її економічну ефективність, соціальної прогресивності, екологічної безпеки і стійкості.
Головним критерієм для оцінки прогресу на шляху сталого розвитку агросфери має стати підвищення якості життя аграрних виробників, сільського населення, нації в цілому на основі збереження її природноресурсного потенціалу на довготривалий період.
Цей критерій можна інтерпретувати як захищеність життєзабезпечен...