льність [14, с.68].
Винятково важливим, особливо в умовах федеративної держави, є дотримання принципу чіткого поділу податків за рівнями державного управління. Цей принцип обов'язково повинен бути закріплений у законі і має на увазі, що кожен орган влади (федеральний, регіональний, місцевий) наділяється конкретними повноваженнями у сфері запровадження, скасування податків, встановлення пільг, ставок податків і т.д. У той же час зарахування податків до бюджетів різних рівнів може регулюватися при щорічному затвердження закону про бюджет.
Одним з принципів, сформульованим ще А. Смітом, є принцип зручності і часу стягування податку для платника податків. Виходячи з цього принципу кожен з усієї сукупності податків повинен стягуватися в такий час і таким способом, які надають найбільші зручності для платника податків. Іншими словами, при формуванні податкової системи та введенні будь-якого податку мають бути ліквідовані всі формальності, акт сплати податку повинен бути максимально спрощений: сплата податку повинна проводитися не одержувачем доходу, а підприємством, на якому він працює; податковий платіж приурочується до часу отримання доходу. З точки зору цього принципу, найкращими є податки на споживання, коли сплата податку здійснюється одночасно з купівлею товару або оплатою послуги.
Виходячи з викладеного вище принципу зручності і часу стягування податків особливої вЂ‹вЂ‹актуальності набуває принцип розумного поєднання прямих і непрямих податків. Для реалізації цього принципу повинно використовуватися все різноманіття видів податків, що дозволяє врахувати як майновий стан платників податків, так і одержувані ними доходи. Крім того, використання даного принципу важливо для стабільності фінансів держави, особливо в період загострення кризової ситуації в економіці, оскільки економічно більш обгрунтовано мати багато джерел поповнення бюджету з порівняно низькими ставками і широкої оподатковуваної базою, ніж один-два види надходжень з високими ставками оподаткування.
У російській економічній літературі нерідко виділяється ще один принцип оподаткування, а саме: науковий підхід до встановлення конкретної величини ставки податку. Суть цього принципу полягає в тому, що величина податкового навантаження на платника податків повинна дозволяти йому після сплати податків мати дохід, що забезпечує йому нормальне функціонування. Неприпустимо при встановленні ставок податку виходити суто із одномоментних інтересів поповнення державної скарбниці в збиток розвитку економіки та інтересам платника податків.
Науковий підхід до встановлення ставок податків повинен поєднуватися з принципом використання системи податкових пільг, які повинні реально стимулювати процеси інвестування коштів у підприємницьку діяльність і одночасно гарантувати громадянам прожитковий мінімум. При цьому пільги не повинні встановлюватися для конкретних платників, вони надаються тільки категоріям платників податків.
Загальні принципи побудови податкових систем втілюються при їх формуванні через елементи податків, які включають: суб'єкт, об'єкт, джерело, одиницю оподаткування, податкову базу, податковий період, ставку, пільги та податковий оклад. Зазначені елементи податків є об'єднуючим початком всіх податків і зборів. Через них у законах про податки власне і встановлюється вся податкова процедура, зокрема порядок і умови обчислення оподатковуваної бази й самої податкової суми, визначаються ставки, терміни та інші умови оподаткування. Важливо підкреслити, що саме поняття кожного з елементів податку універсально, воно використовується в податкових процесах всіма країнами світу. Ці елементи були притаманні податку з моменту його зародження [11, с.140].
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМ ОПОДАТКУВАННЯ У країнах з ринковою економікою
2.1 Порядок побудови податкової системи Канади
Від інших держав з ринковою економікою Канада відрізняється більш високим рівнем децентралізації, коли при значному впливі федеральних органів влади провінції відіграють серйозну роль у формуванні стратегії національної економіки. На частку провінцій доводиться більше половини всіх урядових витрат Канади та функції щодо забезпечення сфери освіти, охорони здоров'я та соціального страхування. Причому тенденція підвищення ролі провінцій продовжує діяти і в останні роки. В цілому податкова система Канади представлена ​​трьома основними рівнями: федеральним (Близько 50% державних доходів); провінційним (близько 40%); місцевим (10%). p> Основу доходів федерального бюджету складають: прибутковий податок з населення, податок на корпорації, податок на товари і послуги, акцизи, мита та внески до фондів соціального страхування. Доходи провінцій складаються з: прибуткового податку з населення, податку з продажів, податку на прибутки корпорацій, акцизів, внесків до фондів соціального страхування, податків на дарування, рентних платежів, різних реєстраці...