йкого і схильного негативному впливу різних факторів світового нафтового ринку. Тому в останній чверті XX століття спостерігається посилення зацікавленості Заходу як у збереженні свого контролю над функціонуванням всього світового нафтового ринку, і насамперед у цінах на нафту, так і в активізації своєї діяльності безпосередньо в районах основних нафтових родовищ земної кулі (то Тобто, у сфері, що забезпечує основу могутності країн-членів ОПЕК).
На початку 1974 Вашингтон висунув план поступового подолання енергетичної кризи. Голова американської адміністрації пропонував створити організацію країн - імпортерів нафти, свого роду В«анти-ОПЕКВ» - Міжнародне енергетичне агентство, якому була призначена роль знаряддя боротьби проти країн-членів ОПЕК. На паризькій конференції 1975 року народження, що відбулася на початку лютого, учасники агентства поставили мету скоротити свій імпорт на 10 відсотків, або приблизно на 100 мільйонів тонн на рік, прискорити розвиток інших джерел енергії і збити ціни на рідке пальне. Однак організатори конференції враховували, що така політика таїть у собі серйозні протиріччя, так як більш дешева нафта зробила б нерентабельними багато видів енергії і безглуздими величезні капіталовкладення. В якості виходу передбачалося, змусивши членів ОПЕК знизити ціни на свою сировину, підтримувати ці ціни на високому рівні всередині країн-імпортерів за допомогою відповідних тарифів. p> Головне політичне завдання країн Заходу, і США в Зокрема, в зоні Перської затоки з кінця 70-х років полягала в збереженні та зміцненні придбаних у минулому політичних, економічних і соціальних позицій в системі впливу на зовнішню політику країн близькосхідного регіону. У першу чергу Захід намагався не допустити: 1) проникнення і розгортання прокомуністичної ідеології та впливу колишнього СРСР, 2) посилення ініціативи та впливу вже сформованих до того часу соціально-радикальних режимів (Ірану, Іраку, Демократичної Республіки Афганістан), 3) втрати своїх панівних позицій у сфері придбання нафти Перської затоки, 4) виникнення нових загальнонаціональних соціальних потрясінь, які, як правило, призводять охоплені ними суспільства до конфронтації з інтересами США та їх союзників у цьому регіоні. На цій підставі увагу Заходу до Перської затоки, а отже і його активність тут, стали значно масштабніше. Американське уряд зробив наступне обгрунтування своєї позиції по Затоки: В«Близький Схід і Перська затока є в сукупності життєво важливим регіоном для США за своїми енергоресурсах, стратегічному положенню, по своєму непередбачуваного ворожому впливу, а також зважаючи тривалих і тісних зв'язків Сполучених Штатів з багатьма місцевими націями. Те, що може трапитися в Південно-Західній Азії, серйозно позначиться економічно на індустріальному світі ... Контроль СРСР над нафтовим потоком з Затоки на Захід, маніпуляція їм можуть мати серйозні наслідки для системи західного співтовариства. Ми повинні допомогти нашим союзникам в Перській затоці захистит...