иків. У свою чергу, зростання ризиків був найважливішим чинником, дестимулючим інвестиційну діяльність банків, оскільки при зростанні ризиків посилювалося протиріччя між активізацією інвестування та завданням збереження фінансової стійкості банків, і зростав розрив між процентними ставками (при збільшенні премії за ризик, що включається в процентну ставку) і рентабельністю виробництва [12]. p> У новій ситуації істотно зменшилися можливості швидкого заробляння грошей за допомогою фінансових спекуляцій. Це спонукає банки шукати можливості ефективного розміщення своїх коштів. У той же час зниження процентних ставок за банківськими кредитами при зростанні середньо-галузевої рентабельності суспільного виробництва сприяє підвищенню доступності позикових грошей для реального сектора економіки. p> У той же час в реальних умовах російської економіки, в яких ринок цінних паперів останнім часом відрізняється переважанням спекулятивних вкладень і високою волатильністю, ще досить довго збережеться пріоритетна значимість кредитних форм задоволення інвестиційного попиту. Тому при визначенні ролі банків в інвестиційному процесі слід враховувати двоїстий характер їх діяльності. p> Констатується той факт, що економічне зростання, що спирається в умовах слабкого розвитку фінансової системи і фінансового ринку в основному на самофінансування, об'єктивно обмежений, з чим не можна не погодитися. Чи не викликає також сумнівів поставлена ​​мета - прискорений розвиток фінансового ринку, його інститутів та інструментів, що дозволить більш ефективно використовувати внутрішні фінансові ресурси і сприятиме притоку капіталу і підвищенню його якості [16].
При цьому в ролі ключових розглядаються проблеми:
- надмірної В«зарегульованостіВ» ринку;
- високих витрат учасників ринку, в основному пов'язуються з надмірною державним регулюванням;
- відсутність одноманітності норм регулювання, контролю та нагляду, оподаткування різних інститутів та інструментів ринку і їх невідповідності;
- збереження нерівних умов конкуренції на фінансовому ринку, обумовлених в першу чергу присутністю на ньому держави, в тому числі через державні фінансові інститути.
Такий вибір проблем зумовлює і відповідний перелік стратегічних завдань органів державної влади щодо розвитку фінансового ринку та шляхи їх вирішення.
Зниження витрат учасників фінансового ринку й усунення зайвого державного адміністрування. Для вирішення цього завдання передбачається максимальне перетворення базових федеральних законів, стосуються фінансового ринку, з В«рамковихВ» - у закони прямої дії, створення умов для стимулювання розвитку саморегулювання на фінансовому ринку. Крім того, намічаються заходи з координації діяльності регулюючих і наглядових органів (у довгостроковій перспективі, можливо, зі зміною організаційної структури регулювання та нагляду), зниження податкових та адміністративних витрат учасників ринку.
Розширення спектру та підвищення ефективності використання фінансових інструментів. Намічається обмежитися загальним оздоровленням (уніфікація, спрощення, скасування зайвих обмежень) нормативної бази функціонування окремих сегментів і технологічних процедур фінансового ринку та його регулювання.
Забезпечення умов конкуренції на фінансовому ринку. Вирішення цього завдання передбачає узгодження стратегій розвитку фінансових інститутів з державною участю, перенесення фінансування частини завдань цих інститутів з федерального бюджету на фінансовий ринок, вихід держави з капіталу фінансових інститутів, які не виконують спеціалізовані державні завдання, жорсткість заходів антимонопольної політики, особливо, в галузі держзакупівель фінансових послуг. Крім того, планується створити систему контролю за використанням інсайдерської інформації та маніпулюванням цінами, включаючи законодавче забезпечення відповідних процедур, забезпечити рівні умови вкладень на фінансовому ринку російському і іноземному фінансовому капіталу [16].
Другий пункт, на який необхідно звернути увагу - це стрімкий розвиток електронної торгівлі цінними паперами. У зв'язку з цим, в останні десять років відбувається суттєва трансформація фондових ринків, що виражається в різкому розширенні можливостей учасників торгівлі та усуненні багатьох фізичних обмежень. З'являються нові способи обробки трансакцій, дозволяють різко збільшити обсяги здійснюваних операцій, змінюється ряд ринкових характеристик (співвідношення процесів концентрації та фрагментації, організація доступу до майданчиків, ступінь прозорості процесу торгівлі) [14].
Е-трейдинг отримав найбільше поширення на ринках акцій і базуються на них похідних інструментів, причому в США та Євросоюзі цей процес прийняв різні форми. У США його головною формою стали системи прямого доступу (альтернативні торговельні системи та електронні комунікаційні мережі), які розвиваються в якості самостійних організацій, поза офіційними рамок двох п...