Для абревіатур зі структурою VVC: АЕС, ЄЕС, ООН, ТМР, ОУН, ПАР - характерно кінцеве положення наголоси і відсутність якісної редукції першого, ненаголошеного голосного. Враховуючи останнє, цю групу абревіатур скоріше варто віднести до буквено-звуковому типу.
Буквено-звуковий тип прочитання
Єдина щодо монолітна група, яка виявляє і дозволяє прогнозувати цей тип виголошення по буквеному написанням, це абревіатури зі структурою VVC, про які йшла мова вище. Такі абревіатури повинні транскрибуватися як особливий клас графічних слів, які не підкоряються дії стандартних правил якісної редукції голосних. Створення особливого словника не потрібно.
Решта абревіатури, що відносяться до даного типу виголошення, нечисленні і виглядають скоріше винятками із загальних правил, ніж носіями якихось тенденцій, що не знайшли відображення в даному матеріалі. Однак остаточну відповідь на це питання вимагає додаткового дослідження, поки ж доводиться говорити про необхідність списку винятків, в якому абревіатури повинні бути дані разом зі своїми транскрипціями.
Розглянутий матеріал, а також додатковий аналіз наявних словників [70], показує, що в переважній більшості випадків тип озвучування инициальной абревіатури та її фонетична транскрипція можуть бути визначені за буквенному написання абревіатури. При цьому головним діагностичним ознакою є узагальнена буквено-звукова структура абревіатури, або, навіть більш вузько, кількість голосних і їх позиція у відповідному графічному слові. Наявні тут закономірності відображені в додатку 2 [с.76], де * означає наявність винятків, а знак? рідкість даного типу та необхідність більш представницького матеріалу для надійних узагальнень.
При автоматичному синтезі звучного тексту у зв'язку з ініціальний абревіатурами виникає проблема отримання адекватної фонетичної транскрипції для абревіатур кожного з описаних вище типів. Радикальне рішення цієї проблеми полягає у складанні представницького словника ініціальних абревіатур із зазначенням транскрипції і виробляє словосполучення. Останнє теж вельми корисно, оскільки багато нові абревіатури вимагають «розшифровки». Однак таке словникове рішення явно не оптимально: по-перше, незважаючи на попередження лінгвістів про необхідність помірного і обережного використання способу аббревиации для утворення нових слів, саме ініціальні абревіатури ростуть «як сніжний ком» і часто використовуються в газетних і журнальних текстах, а також у діловому листуванні. По-друге, не тільки звукові абревіатури, але абревіатури інших типів вимовляються відповідно з певними правилами читання, які можуть бути включені до складу автоматичного транскриптора. Однак не слід забувати, що правила зазвичай супроводжуються винятками, більшою мірою відображають практику мовного вживання.
Особливі питання виникають при озвучуванні буквених і буквено-звукових абревіатур, щодо яких неясно, вимовляються чи їх компоненти в тексті (а не в ізольованому вживанні) як окремі слова з самостійними наголосами, з побічними наголосами і одним головним або ж вони реалізуються як єдине фонетичне слово. В останньому випадку для синтезу важливо, чи зберігаються для таких абревіатур закони якісної і кількісної редукції, діючі для звичайних слів. Ці питання тісно пов'язані з процедурою ритмування словесних ланцюжків, від якої в свою че...
