Церковні володіння перевели у ведення Колегії економії. Це ж відомство містило інвалідні будинки. Президентом колегії був призначений зовсім світська людина, князь Борис Куракін. [9]
Після приєднання до Російської імперії земель, раніше колишніх в складі Речі Посполитої, в Росії виявилося близько мільйона євреїв - народу з іншою релігією, культурою, укладом і побутом. Для недопущення їх переселення в центральні області Росії та прикріплення до своїх громад для зручності стягнення державних податків, Катерина II в 1791 році встановила межу осілості, за межами якої євреї не мали права проживати. Смуга осілості була встановлена ​​там же, де євреї і проживали до цього - на приєднаних у Внаслідок трьох поділів Польщі землях, а також у степових областях біля Чорного моря і малонаселених територіях на схід від Дніпра. Перехід євреїв у православ'я знімав усі обмеження на проживання.
У 1762-1764 році Катериною були видані два маніфесту. Перший - В«Про дозвіл усім іноземцям, до Росії в'їжджають, поселятися в яких губерніях вони побажають і про дарованих їм правах В»закликав іноземних підданих переселятися до Росії, другий визначав перелік пільг і привілеїв переселенцям. Вже незабаром виникли перші німецькі поселення в Поволжі, відведеному для переселенців. Наплив німецьких колоністів був настільки великий, що вже в 1766 році довелося тимчасово призупинити прийом нових переселенців до облаштування вже в'їхали. У майбутньому німецька громада буде відігравати помітну роль у житті Росії.
До складу країни до 1786 року увійшли Північне Причорномор'я, Приазов'я, Крим, Правобережна Україна, землі між Дністром і Бугом, Білорусія, Курляндія та Литва. p> Населення Росії в 1747 році становило 18 млн чол., до кінця століття - 36 млн чол. p> У цілому в Росії за Катерини II проводилася політика релігійної терпимості. Представники всіх традиційних релігій не відчували тиску і утиски. Так, в 1773 році видається закон про терпимість усіх віросповідань, забороняє православному духовенству втручатися в справи інших конфесій; світська влада залишає за собою право вирішувати питання про заснування храмів будь-якої віри. [10]
Катерина домоглася від уряду Речі Посполитій рівняння в правах релігійних меншин - православних і протестантів.
При Катерині II припинилися переслідування старообрядців. Імператриця виступила ініціатором повернення з-за кордону старообрядців, економічно активного населення. Їм було спеціально відведене місце на Іргізі (Сучасні Саратовська і Самарська області). Їм було дозволено мати священиків.
Вільне переселення німців у Росію привело до істотного збільшення числа протестантів (в основному лютеран) у Росії. Їм також дозволялося будувати кірхи, школи, вільно здійснювати богослужіння. В кінці 18 століття тільки в одному Петербурзі налічувалося більше 20 тис. лютеран.
За іудейською релігією зберігалося право на публічне відправлення віри. Релігійні справи суперечки були залишені у веденні єврейських судів. Євреї, залежно від наявного у них капіталу, зараховувалися до відповідного стану і могли обиратися в органи місцевого самоврядування, ставати суддями та іншими держслужбовцями.
За указом Катерини II 1787 року в друкарні Академії наук у Петербурзі вперше в Росії був надрукований повний арабський текст ісламської священної книги Корану для безкоштовної роздачі В«киргизамВ». Видання істотно відрізнялося від європейських насамперед тим, що носило мусульманський характер: текст до друку був підготовлений муллою Усманом Ибрахимом. У Петербурзі з 1789 по 1798 роки вийшло 5 видань Корану. У 1788 році був випущений маніфест, в якому імператриця веліла заснувати в Уфі духовні збори Магометанського закону. Таким чином, Катерина почала вбудовувати мусульманське співтовариство в систему державного устрою імперії. Мусульмани одержували право будувати і відновлювати мечеті.
Буддизм також одержав державну підтримку у регіонах, де він традиційно сповідався. У 1764 році Катерина заснувала пост Хабо-лами - глави буддистів Східного Сибіру і Забайкалля. У 1766 бурятські лами визнали Катерину втіленням Білої Тари за доброзичливість до буддизму й гуманне правління.
Довгий царювання Катерини II 1762-1796 наповнене значними і вельми суперечливими подіями і процесами. В«Золотий вік російської дворянства В»був разом з тим століттям пугачовщини,В« Наказ В»і Покладена комісія сусідили з гоніннями. І все-таки це була цілісна епоха, що мала свій стрижень, свою логіку, своє надзавдання. Це був час, коли імператорська влада намагалася здійснити одну з найбільш продуманих, послідовних і успішних в історії Росії програм реформ. Ідейною основою реформ стала філософія європейського Просвітництва, з якою імператриця була добре знайома.
Висновок
Правління Катерини II випало на роки -1762-1796. Освічена і мудра Катерина зуміла розташувати до себе не тільки наближе...
