проектів, проте посадові особи не зобов'язані їх враховувати і обгрунтовувати свою відмову. p> Ще одна проблема, що стоїть перед країнами з перехідною економікою - фінансування заходів, пов'язаних з охороною навколишнього середовища. У 70-80 роки існувало бюджетне фінансування охорони природи, яке давало хоч невеликі, але стабільні кошти на ці цілі. У Нині традиційні бюджетні джерела різко скоротилися. У зв'язку з цим загострилася проблема пошуку нових фінансових ресурсів. У країнах з розвиненою ринковою економікою фінансування аналогічних витрат грунтується на принципі В«забруднювач платитьВ». Державні витрати, пов'язані з наданням колективних екологічних послуг (наприклад, постачання чистою водою), фінансуються за рахунок зборів і податків з користувачів.
У період переходу до ринкової економіки існує багато факторів, що обмежують здійснення цього принципу і ускладнюють створення ефективної системи фінансування природоохоронної діяльності. Державі доводиться стикатися з проблемою скорочення бюджетів і відсутністю внутрішніх довгострокових і недорогих кредитів. Занижені ціни на енергетичні та природні ресурси також представляють собою серйозне перешкода для довгострокових капіталовкладень в природоохоронну діяльність. Невизначеність національної природоохоронної політики нерідко підриває життєздатність майбутніх капіталовкладень і витрат. Місцева влада рідко можуть впливати в розподіл виділених центральним урядом фондів, але при цьому не можуть очікувати від споживачів оплати повною мірою послуг таких муніципальних служб, як водопостачання. На рівні підприємства багато об'єктів, що викликають значне забруднення, не в змозі фінансувати капіталовкладення в природоохоронну діяльність. p> З урахуванням обмежених ресурсів державних бюджетів були створені фонди охорони природи, екологічні фонди та інші механізми, які акумулюють податки і штрафи за забруднення. Однак низькі податки за забруднення, а також Нечитка дотримання встановлених норм і високий рівень інфляції зменшує обсяг надходжень. p> У природі та її екологічних системах немає існує адміністративно-державних кордонів, у зв'язку з цим, стратегія сталого розвитку повинна реалізовуватися в общепланетарном масштабі, а не тільки на рівні держав і регіонів. Внаслідок цього одним із завдань світового співтовариства може стати надання фінансової підтримки тим країнам і регіонам, в яких склалася найбільш тривожна екологічна ситуація, а також тим, чий природно-ресурсний потенціал має першорядне значення для забезпечення стійкості екосистеми всієї планети.
Не дивлячись на наявність виряджаючи об'єктивних і суб'єктивних перешкод при вирішенні нагальних проблем природокористування, в країнах з економікою, що розвивається намічаються певні позитивні зрушення. p> На початку 90-х років в нашій країні було прийнято закон РРФСР "Про охорону навколишнього природного середовища". З його прийняттям розпочався новий період у формуванні механізму природокористування, який характеризується як етап переважного застосування економічних, включаючи ринкові, методів. Прийняття закону сприяло формуванню та зміцненню екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки на території країни. Господарська, управлінська та інша діяльність, що надає негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, зобов'язувалася керуватися такими основними принципами:
- Пріоритетом охорони життя і здоров'я людини, забезпечення сприятливих екологічних умов для життя, праці та відпочинку населення;
- Науково обгрунтованим поєднанням екологічних та економічних інтересів суспільства, які забезпечують реальні гарантії прав людини на здорове і сприятливу для життя навколишнє природне середовище;
- Раціональним використанням природних ресурсів з урахуванням законів природи, потенційних можливостей навколишнього природного середовища, необхідності відтворення природних ресурсів та недопущення незворотних наслідків для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;
- Дотриманням вимог природоохоронного законодавства, невідворотністю настання відповідальності за їх порушення;
- Гласністю в роботі і тісним зв'язком з громадськими організаціями у вирішенні природоохоронних завдань;
- Міжнародним співробітництвом в охороні навколишнього природного середовища. p> Закон визначив об'єкти охорони навколишнього природного середовища, до яких віднесено природні екологічні системи, озоновий шар атмосфери, земля, її надра, поверхневі і підземні води, атмосферне повітря, ліси та інша рослинність, тваринний світ, мікроорганізми, генетичний фонд, природні ландшафти. Були розмежовані питання, що входять в компетенцію різних структур державної влади, органів місцевого самоврядування. У законодавчому порядку зафіксовано право громадян на охорону здоров'я від несприятливого впливу навколишнього природного середовища. Розділ III Закону визначив економічні ...