німецькими військами територіях, з іншого боку - патріотична позиція переважної більшості релігійних об'єднань і віруючих СРСР. З осені 1941 р. практично припинилися арешти духовенства (через деякий час арешти поновилися), з ув'язнення стали звільнятися десятки священнослужителів. p align="justify"> У ряді місць релігійним організаціям був дозволений збір коштів для фронту, поширення патріотичних відозв, громадська молитва про перемогу, відкриті, хоча і без юридичного оформлення, молитовні будівлі. Одночасно з евакуацією урядових установ зі столиці Московський міськрада 7 жовтня. 1941 прийняв рішення у централізованому порядку евакуювати діючі релігійні центри. У берез. 1942 відновилася видавнича діяльність Московської Патріархії, у пасхальну ніч 1942 р. у Москві, Ленінграді і в деяких інших містах було скасовано комендантську годину і дозволено проведення хресних ходів. Така практика зберігалася і в наступні воєнні роки. p align="justify"> До літа 1942 р. держава створила систему збору інформації про релігійну ситуацію на захопленій території. Такого роду дані містилися в донесеннях, що надходили з частин діючої армії, підрозділів НКВС, партизанських загонів, місцевих партійних органів і потім концентрувалися в центральному апараті НКВС, який виступав перед урядом з ініціативами з проведення різних акцій щодо релігійних об'єднань на окупованій території, у внутрішніх районах СРСР і за кордоном. Сформована до початок 1943 р. ситуація сприяла зміні релігійної політики в СРСР, в першу чергу щодо РПЦ. Одним з перших кроків на шляху нормалізації державно-церковних відносин стала телеграма митрополита Сергія, відправлена ​​І. В. Сталіну 5 січня. 1943 р., в якій Глава Російської Церкви просив дозволу на відкриття Московською Патріархією банківського рахунку для внесення коштів, зібраних на потреби фронту. Сталін відповів згодою, тим самим Патріархії фактично надавався статус юридичної особи. p align="justify"> Починаючи з весни 1943 р. в уряді обговорювалося питання про проведення нового курсу в релігійній політиці, керівництво яким спочатку планувалося доручити створеному в квітні 1943 р. Наркомату державної безпеки СРСР (НКГБ). Проте у результаті переважила думка про необхідність заснувати самостійний орган для зв'язку уряду з РПЦ при Раднаркомі. Одночасно розроблялася ідея зустрічі Сталіна з ієрархами РПЦ, до підготовки якої були залучені органи НКДБ, з липня 1943 проводилися консультації з митрополитом Миколаєм (Ярушевичем). p align="justify"> Надалі Сталін висловив схвалення патріотичної діяльності Церкви і підкреслив, що вона може розраховувати на всебічну підтримку уряду у всіх питаннях, пов'язаних з її організаційним зміцненням і розвитком всередині СРСР. Московської Патріархії було дано дозвіл на проведення Архієрейського Собору для обрання Патріарха, відкриття парафій і духовних шкіл, відновлення видання В«Журналу Московської ПатріархіїВ». Алексій підняв питання про архієреїв, які перебували в посилання...