Введення
тюремний висновок кримінальний законодавство
Актуальність обраної теми дослідження обумовлюється теоретичними і прикладними аспектами розглянутої проблеми. Застосування покарання у вигляді позбавлення волі, безумовно, необхідно при вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинних діянь, проте воно має певні витрати для суспільства. Ці витрати виражаються в обсязі фінансових, матеріально-технічних ресурсів, які держава має спрямовувати на утримання пенітенціарних установ. Поряд з цим мають місце труднощі з вирішенням завдань соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Подібна ситуація не сприяє оздоровленню морального клімату в суспільстві та зниження рівня злочинності. У зв'язку з цим видається, що високу соціальну цінність має обгрунтоване використання в кримінальній політиці Республіки Білорусь покарань виконуваних без направлення злочинців у пенітенціарні установи. Таким чином, досить важливим є дослідження наукою кримінального та кримінально-виконавчого права таких питань, як юридична природа нових видів покарань, передбачених КК РБ, імплементація міжнародних стандартів ООН щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням; особливості правового режиму покарань без позбавлення волі. Заслуговує на увагу та обставина, у змісті традиційних для вітчизняного кримінального права видів покарань, в сучасних умовах відбулися істотні зміни, зумовлені змінами в політичних, соціально-економічних, ідеологічних відносинах у країні.
Метою цієї курсової роботи є дослідження юридичної природи, сутності та соціальної цінності покарань без ізоляції засуджених від суспільства. Зазначена мета зумовлює постановку наступних логічно взаємопов'язаних завдань:
По-перше, звернення до конкретних норм кримінального та кримінально виконавчого законодавства Республіки Білорусь, що регламентують покарання без позбавлення волі. По-друге, вивчення спеціальної монографічної літератури та матеріалів періодичних видань, присвячених різним аспектам застосування покарань. По-третє, звернення до рекомендаційних положенням Стандартних мінімальних Правил ООН щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням та інших документів ООН, що містять матеріал про альтернативні кримінально-правових санкціях. По-четверте, загальна характеристика інституту покарання, мети, ознак і механізму. По-п'яте, порівняльний аналіз законодавчої конструкції та порядку виконання покарань без позбавлення волі. По-шосте, вивчення діяльності кримінально-виконавчих інспекцій як суб'єктів посткримінального контролю, здійснюваного щодо певних категорій засуджених.
Об'єктом є правові норми і відносини міжнародного і внутрішньодержавного характеру у сфері регулювання заходів впливу щодо злочинців. Предметом дослідження стала сукупність норм кримінального та кримінально-виконавчого права Республіки Білорусь, що моделюють покарання без позбавлення волі.
1. Міжнародні стандарти у сфері покарань без позбавлення волі
1.1 Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням
Відповідно до ст. 4 Конституції Республіки Казахстан загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Республіки Казахстан є складовою частиною її правової системи. Прийняті на міжнародному рівні норми, принципи та рекомендації в області виконання кримінальних покарань та діяльності кримінально-виконавчих установ та органів отримали найменування міжнародних стандартів поводження із засудженими. З'явилися в різний час і нерівнозначні по їх юридичному статусу, вони відображають прагнення міжнародного співтовариства максимально скоординувати політику, засоби і методи поводження із засудженими в дусі загальновизнаних норм, проголошених Загальною декларацією прав людини. 1
Міжнародні стандарти класифікують на універсальні і спеціальні. Перші відносяться до прав людини в цілому і лише в окремих їх частинах визначають специфічне положення особистості в системі виконання кримінального покарання. До них відносяться:
· Загальна декларація прав людини (1948 р);
· Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р);
· Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р);
· Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії або переконань (1988 р);
· Декларація прав дитини (1959 г.);
· Декларація про права розумово відсталих осіб (1971);
· Декларація про права інвалідів (1975 г.);
До спеціальних актів належать:
· Мінімальні стандартні ...