Введення
Національні особливості тієї чи іншої мови завжди привертали увагу лінгвістів. Мова, яким би він не був, завжди знаходиться в русі, тобто перетерплівает ті чи інші зміни. Він постійно змінюється, набуває все нові і нові особливості. Передбачається, що раніше був один прамова, але з плином часу він розпадається на кілька інших схожих один на одного, але час ішов, відбувалося переселення, змішання народів, і таким чином, все це так вплинуло на мови, що їх володарі не можуть зрозуміти володаря іншої мови. У свою чергу одна мова може містити в собі кілька Узус, приміром, такий німецьку мову. Як нам відомо, німецька мова має за собою величезну історію. Різні зміни і нововведення мали місце протягом багатьох століть. Він і зараз продовжує розвиватися. Війни, торговельні та політичні відносини, розселення, - все це і багато іншого було причиною цих змін. Відомо, що німецька мова не існував в єдиному варіанті, потрібно сказати, що, особливо в початковий період свого розвитку, німецька мова мав діалектний характер. Зараз ми можемо побачити, що німецькою мовою говорять не тільки в Німеччині, але і в інших країнах. А зачіпати ми будемо саме одну з них - Австрію.
Мета даної роботи - більш докладно вивчити австрійський узус, а разом з цим постаратися розрізнити німецький узус з австрійським узусом.
1. Історія розвитку мови в Австрії
У результаті поширення баварської колонізації по долині Дунаю і в сусідні приальпійські землі німецьке населення проникає в Австрію в 8- 11 вв. В результаті того що практично основною областю поширення цих діалектів були Австрія і Баварія, за В. М. Жирмунський їх слід називати баварської-австррійскім наріччям. [іст.1, с.56]
Потрібно сказати, що в свою чергу це наріччя поділяється на три інших діалекту, це: среднебаварскій з среднеавстрійскім, севернобаварскій (верхнепфальцскій) і южнобаварскій з южноавстрійскім. Спільними з цих діалектів для Австрії та Баварії - среднебаварскій і южнобаварскій. Потрібно так само відзначити, що в мовному відношенні Австрія відноситься до баварського діалектами ареалу, але лише виняток становить земля Форарльберг, яка відноситься до Алеманнськая ареалу.
Як нам вже відомо, що в німецькій мовної області в період з 14 по 16 ст. існувало кілька варіантів усталеного літературної мови, які відрізнялися один від одного своїми територіальними особливостями. Але поступово над цими діалектами, з розвитком мови, почали підноситися найбільш значні надтерріторіальние діалекти, наприклад: ділова мова Ганзи на півночі Німеччини, восточносредненемецкій варіант (das Gesch? Fts- und Verkehrssprache) і мову південнонімецьке області (das Gemeine Deutsch). Останній з них був представлений Баварією, Швейцарією та Австрією. Хотілося б сказати, що австрійський елемент відіграв значну роль у становленні южнонемецкого типу літературної мови.
У средневерхненемецкий період було дуже помітно, як «лицарський мова» значно впливає на «придворний мова поезії». Так само взаємовідносини «лицарського мови» з «бюргерским». На початку 14 ст. Значний вплив на поетичний і ділова мова Австрії віденських мовних зразків. Цей період називають «віденське культурне випромінювання».
Перемога восточносредненемецкого типу літературної мови над южнонемецкое в 18 столітті не призвела до різкого зникнення літературних австрійських чорт. Навпаки ж відбувається ослаблення політичних зв'язків Австрії з німецькими землями, що призвело в 19 в. до нового етапу в історії літературної мови в Австрії.
У 1004 Габсбурги утворюють окрему австрійську імперію, а в 1806 р Відмовляються від німецької корони. Цей процес закінчився остаточним виходом Австрії з Союзу німецьких держав у період з 1848 по 1866 р Все це призводить до новим мовним накопичень, які були незалежні від Німеччини. Даний процес охоплював всю територію Австрії, включаючи Алеманнськая Форарльберг. [іст.1, с.60]
Австрійська імператриця Австрії Марія Терезія стверджувала, що австрійський мову не відповідає тим нормам, які були б прийнятні для оформлення австрійських документів та письмових текстів. Вона передбачала, що дані тексти слід було б оформляти по восточносредненемецкому мовною зразком, і по її указу до Відня були виписані коректори з Сілезії. Але, проте, її доводам протистояли устремління австрійських вчених і просвітителів. Саме в цей період активно розвивається діалектна поезія. Що стосується усної форми літературної мови, то її австрійська забарвленість і приналежність не викликали жодного сумніву. Та й сама Марія Терезія в звичному колі спілкування продовжувала говорити на австрійському говіркою. [Іст.1, с.61]
2. Структура мови в Австрії
