Зміст
Введення
Глава 1. Форми прямого волевиявлення громадян на місцевому рівні
. 1 Місцевий референдум
. 2 Муніципальні вибори
. 3 Публічні слухання, опитування громадян, збори, конференції громадян
1.4 Народна правотворча ініціатива
1.5 Звернення громадян до органів місцевого самоврядування
1.5 Територіальне громадське самоврядування
Глава 2. Практика реалізації на прикладі місцевих референдумів
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Безумовно про природу влади, виражений у місцевому самоврядуванні, досі залишається спірним. Дехто схильний вважати його елементом громадянського суспільства, відокремленим від держави, інші - частиною державного механізму, треті - тим і іншим одночасно. Відсутність єдності в розумінні того, яке місце має займати місцеве самоврядування в системі управління державними і громадськими справами, в період реформ управління 1990-х років поряд з іншими несприятливими соціально-економічними та політичними чинниками призвело до того, що населення виявилося відірвано від органів місцевого самоврядування , виявляє крайню пасивність при їх формуванні, не має на них ніякого впливу. У результаті населення залишилося незахищеним, а саме місцеве самоврядування набуло вихолощені, спотворені форми.
У відсутності розвитку суспільних засад у діяльності органів місцевого самоврядування, розкріпаченні самодіяльної активності жителів, - без цього місцеве публічне управління не стане справжнім самоврядуванням, незважаючи на законодавчу «прописку» терміна «місцеве самоврядування». Залучення населення до самоврядний процес важливо і для владних структур, адже маючи справу з політично і соціально пасивним контингентом, марно ставити перед суспільством великі цілі. Не можна вирішувати виникаючі в муніципальних утвореннях проблеми виключно за допомогою муніципальних органів і служб.
Об'єкт роботи - суспільні відносини, пов'язані із здійсненням громадянами своєї волі в рамках місцевого самоврядування.
Предмет роботи - форми прямого волевиявлення в системі місцевого самоврядування.
Мета дослідження - на основі науково теоретичного і практичного аналізу форм прямого волевиявлення, спробувати виявити особливості даного інституту.
Завдання:
Дослідити різні теоретичні підходи до реалізації форм прямого волевиявлення;
Розкрити
Вивчити практику застосування форм волевиявлення.
Глава 1. Форми прямого волевиявлення громадян на місцевому рівні
Демократія - це форма політичної організації суспільства, заснована на визнанні народу як джерела влади, на його праві брати участь у вирішенні державних справ і наділення громадян досить широким колом прав і свобод. Демократія в цьому зв'язку виступає насамперед як форма держави.
Перший тип демократії, найбільш поширений в сучасному світі, - це ліберальна демократія, яка ставить в основу принцип лібералізму (від французького слова «liberte» »-« свобода »). Цей тип демократії робить акцент на «людину», на індивідуумі, абсолютизуючи його економічні та тваринні потреби; вимагає підпорядкувати всю структуру суспільства егоїстичним інтересам «вільного споживання». Від даної демократичної версії невіддільна концепція «прав людини», що стала основою мондіалістской демагогії при критиці ліберальними демократами всіх недемократичних режимів чи інших, неліберальних, варіантів демократичного устрою. Для ліберальної демократії характерний принцип: «одна людина - один голос».
Другий тип демократії це «егалітарна демократія», звана іноді «демократією популістською» або «народною демократією». У ній домінує принцип «рівності». Цей тип демократії найбільше проявився у формі тиранічних, тоталітарних режимів націоналістичного або соціалістичного типу. Ця концепція демократії є граничною, екстремальної формою механіцістскіе відношення до суспільства, що розуміється як маса атомарних індивідуумів. Саме такі типи демократії Ортега-і-Гасет визначив як наслідок «повстання мас», характерного для політичного пейзажу XX століття. У егалітарної-демократичному режимі домінує той же елементарний, кількісний підхід до індивідуума, як і в ліберально-демократичному, але при цьому перевага віддається не окремому дискретному індивідууму, а всієї сукупності таких індивідуумів, масі, кількісному конгломерату дискретних одиниць.
І нарешті, третій тип демократії,...