РЕФЕРАТ З ІСТОРІЇ ТУРЕЧЧИНИ
ЛІТЕРАТУРА ЯК ЧАСТИНА КУЛЬТУРИ Османська імперія
Для османського суспільства і османської культури в цілому характерно переважання усного мовлення над письмовій, принаймні, в тому, що стосується переважної більшості населення, для якого доступ до письмових текстів скрутний по матеріальних або культурним причин. Сама публікація літературних творів залишається обмеженою, оскільки впродовж довгого часу існує лише одна форма розмноження рукописів - їх рукописне відтворення: перше видане в друкованому вигляді турецьке твір з'явився тільки в 1729 р. Це ніяк не полегшує поширення літературної та наукової літератури, якою користується обмежена кількість людей. Однак, цілком справедливе твердження, що пам'ять може замінювати книги!
Дійсно, володіння листом і майстерність каліграфії залишаються привілеєм політичної та релігійної еліти та її безпосереднього оточення. Географічно писемність поширена в основному в місцях з більш-менш розвиненою культурою, які знаходяться в головних містах імперії.
Але, незважаючи на доступність, обмежену елітою, писемність досить представлена ​​в османському суспільстві. Невичерпне багатство османських архівів ясно показує до якої міри, наприклад, османська адміністрація спиралася на практику записування і праця письмоводителем, або, умовно кажучи, секретарів (Катіб). Для держави це було єдиним способом фіксації і збереження різних відомостей і повідомлень. Значення писемності добре простежується в громадського та приватного життя; достатньо звернути увагу на численні написи, якими поцятковані громадські споруди: фонтани, ворота, мечеті, медресе і, звичайно ж, надгробні споруди. Звичайно, неможливо дізнатися, хто читав і, особливо, хто міг зрозуміти їх, тим більше, що османський мову рясніє арабськими і перськими запозиченнями і мовними зворотами.
Османська література не змогла уникнути цього феномена. Її жанри і форми, успадковані, головним чином, від попередніх століть, відзначені сильним арабо-перським впливом. Можна навіть сказати, що це - типово ісламська література аж до самих світських творів. Домінуючий задум в ній, мабуть, не настільки релігійний, але виразність весь час повертається до ісламу. Еротична поезія переходить у поезію містичну; людська любов постає як прилучення до божественному лона; навіть сп'яніння вакхическая поезія уподібнює релігійному екстазу. Тут ми знаходимо характерні для перської поезії риси, які продовжують надихати османських поетів.
З XVI по XVIII в. Стамбул являє собою найбільший інтелектуальний і мистецький центр імперії і мусульманського світу загалом: поети, письменники, художники приїжджають з усіх решт османського світу і, заручившись протекцією якихось високопоставлених сановників, можуть комфортно вести життя, збираючись компаніями в будинках своїх покровителів або в міських садах, в текке - В«МонастиряхВ» дервішів і, після введення кав'ярень, в кахвехат, які стають основними літературними салонами столиці. І саме в османської столиці засновуються найбільші бібліотеки мусульманського світу, в яких - спеціально для султанів - збираються самі рідкісні і красиві рукописи.
При дворі культивується найвищою мірою рафінована поезія. Майже всі султани віддаються їй, іноді, проявляючи талант. Вона в честі у дам із султанського гарему і серед аристократів, багато з яких більш-менш успішно їй користуються. Призначені для читання вголос, багато віршів дуже музичні.
Зате в сільській місцевості переважає народна поезія в усній формі. Часто містична, вона й донині день живе в Туреччині у Ашик, мандрівних народних поетів. Ці турецькі В«бардиВ» акомпанують собі на саз (струнний щипковий інструмент) і цілими днями співають оповіді на розмовному турецькою мовою. Таким чином, османська література складна; складна в своїх жанрах, але також у своїх формах і у своєму сприйнятті.
Після такого введення ми простежимо еволюцію мови, літератури, визначимо основні літературні жанри, наведемо основні відомості про життя і працях найбільш відомих письменників. У рубриці про книги розповідається про застосовувалися для письма речовинах і про важливості писемності.
Єдина мова на території імперії відсутня, в ходу близько ста мов і діалектів різних мовних сімей (Індоєвропейської, алтайської, семітекой, кавказької і т.д.); до нещастя, більшість з них до справжнього моменту або зникло, або знаходиться на межі зникнення. Тюркським мовою користувалося велика кількість людей, але він не був спільним для всіх етнічних груп ні як усний, ні як письмовий. Взагалі, мов, що мали писемність, на території імперії було небагато. Крім турецько-османського мови, званого ос-маіа, грамотні люди з різних етнічних груп володіли найчастіше арабською, перською, грецькою мовами, а також вірменським і єврейсько-іс-панським (ладіно; сефардський. - Прим. пер.). Відзначимо також, що, за винятком тюрксько-османсько-го, арабсь...
