Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Курсовые проекты » Відповідальність за вчинення злочинів, що утворюють рецидив

Реферат Відповідальність за вчинення злочинів, що утворюють рецидив





Саратовська державна академія права

Поволзький регіональний юридичний інститут





Навчальна дисципліна - кримінальне право





Курсова робота

ВАРІАНТ X


Відповідальність за вчинення

злочинів, утворюють рецидив



























Саратов 2001 В 

ЗМІСТ


В 

Введення 3

1. Поняття рецидиву по кримінальним правом 6

2. Види рецидивів злочинів та їх кримінально-правове

значення 17

3. Відповідальність за злочину, що утворюють рецидив 22

Висновок 30

Список використаної літератури 34

Завдання 35



ВСТУП

До прийняття Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 норми про кримінальну відповідальність за рецидиви злочинів були вельми нечисленні.

Керівні начала з кримінального права РРФСР 1919 р., перераховуючи обставини, що обтяжують відповідальність, зобов'язували суди при визначенні міри покарання розрізняти, скоєно діяння професійним злочинцем (Рецидивістом) або первинним (п. В«гВ» ст. 12). Норма аналогічного змісту була в КК РРФСР 1922 р. (п. В«еВ» ст. 25). В Особливій частині кодексу передбачалася, окрім того, підвищена відповідальність за рецидив вбивства, грабежу і розбою.

Основні початку кримінального законодавства СРСР і союзних республік 1924 вказував на необхідність застосування до рецидивістів суворіших заходів покарання (п. В«гВ» ст. 31). Теорія і судова практика тих років вважали рецидивістами осіб, які були судимі в минулому, відбули покарання і знову здійснили однорідне преступленіе1.

Законодавчі органи орієнтували суди на застосування до рецидивістів настільки ж суворих заходів репресії, що і до професійних злочинцям. У постанові ВЦВК від 26 березня 1928 В«Про каральної політику та стан місць ув'язнення В»вказувалося:В« Визнати за необхідне застосовувати суворі заходи репресії виключно щодо класових ворогів і декласованих злочинців-професіоналів і рецидивістів (бандитів, паліїв, конокрадів, розтратників, хабарників і злодіїв); доповнювати призначення суворих заходів репресії щодо перелічених елементів не менш суворим здійсненням вироків, допускаючи пом'якшення прийнятих судом заходів соціального захисту та дострокового звільнення цих категорій злочинців лише в виняткових обставин й в умовах, що гарантують їх дійсну соціальну безпеку для суспільства В» 2 .

У перші роки Радянської влади в центрі уваги каральних органів були контрреволюційні злочини, а також професійна злочинність, дісталася в спадщину від дореволюційної Росії і зросла за рахунок дрібнобуржуазних і декласованих елементів у важкі роки громадянської війни, іноземної інтервенції та відновного періоду.

Існування професійної злочинності вплинуло на ставлення теорії до поняття рецидиву злочину. Злочинець-професіонал, навіть що раніше не судимий, вважався настільки ж, якщо не більше, небезпечним, ніж рецидивіст. Соціальне і юридичне значення судимості рецидивіста за минулі злочини уявлялося несуттєвим через невисоку розкриття злочинів у складних умовах громадянської війни, іноземної інтервенції і відновного періоду. У юридичній літературі тих років з'явилися публікації, які заперечують значення минулої судимості при оцінці суспільної небезпеки преступніка1. Висувалося поняття фактичного рецидиву (під яким розумілося повторне вчинення злочину що раніше не судимою особою), як нібито настільки ж небезпечне явище, що і легальний рецідів2.

Складні умови боротьби з професійною злочинністю спонукали законодавця оцінити рецидивістів і осіб, які не судимих ​​в минулому, але неодноразово вчинили злочину, як однаково небезпечних.

КК РРФСР 1926 р. при перерахуванні обставин, що обтяжують відповідальність, говорить не про рецидивіста (або рецидиві), а про скоєння злочину повторно (п. В«гВ» ст. 47). У Особливої вЂ‹вЂ‹частини КК при визначенні відповідальності за крадіжку, грабіж та розбій в якості кваліфікуючої ознаки вказує не рецидив (як це було в КК РРФСР 1922 р.), а більш широкий ознака-повторність злочину (ст.ст. 162, 165 і 167). Ця позиція КК РРФСР 1926 була сприйнята загальносоюзним законодавством. Постанова ЦВК і РНК СРСР від 13 жовтня 1929 В«Про зміну і доповнення Основних почав кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік В»3 виключило з ст. 31 вказівка ​​на рецидивіста і встановило, що обтяжує відповідальність обставиною визнається вчинення злочину особою, яка раніше вчинила небудь злочин.

Таким чином, поняття рецидиву і рецидивіста зникли з Основних почав і з кримінальних кодексів союзних республік. Поняттям В«р...


сторінка 1 з 19 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Зміст складу злочину і його ознак стосовно статтями кримінального кодексу, ...
  • Реферат на тему: Принципи кримінального права. Організатор злочину, його відповідальність
  • Реферат на тему: Система екологічних злочинів і відповідальність за їх вчинення
  • Реферат на тему: Становлення і розвиток кримінального права в РРФСР жовтня 1917-1922 р
  • Реферат на тему: Злочини проти економічних інтересів держави. Склад злочину, відповідальніс ...