Два "Саулі": Інтерпретація біблійного мотиву в творчості Тараса Шевченка и Лесі Українки
Постаті Лесі Українки и Тараса Шевченка дерло міцно пов'язав в національній свідомості Іван Франко, Який после півстолітньої смуги епігонського наслідування Кобзаря побачим у юній поетесі Могутній талант, Рівного якому НЕ було "на всій Соборній Україні". ПРОТЯГ свого творчого шляху Леся Українка послідовно еволюціонувала від народніцтва до модернізму. Глибока шануючі творчість Т. Шевченка, вона не витворяла з нього культу. У своих Віршах безпосередно до образу Кобзаря поетеса звертає Тільки в молодості. Альо це НЕ Завадів літературознавцям співставляті Постаті обох письменників та Особливості їхнього творчого почерку, что підтверджують, зокрема, чісленні праці, прісвячені творчості Лесі Українки.
Рецепція современного стану літературознавства вімагає Визнати одними з найактуальнішіх проблеми компаратівістікі та інтертекстуальності, Які недостатньо розроблялісь в мінулі десятиліття або ж відзначалісь однобічністю Тлумачення. Плідною, на нашу мнение, залішається Концепція діалогізму М. Бахтіна, Який підкреслював, что будь-яке розуміння є діалогічнім за своєю Божою сутта.
Перші кроки до Використання методології М. Бахтіна ми вбачаємо в праці Петра Одарченка "Традиції Шевченка в творчості Лесі Українки", де автор основнову уваг зосереджує на вікорістанні мотівів "Кобзаря" у творчості поетеса. Дослідник узагальнів зауваження науковців-попередніків та накреслів основні навпростець подальшої роботи над зазначеною темою. Однак возможности поєднання двох національніх геніїв є однозначно Ширшов за спектром. Вважаємо за доцільне звернути Пильні уваг літературознавців на Особливості світоглядніх позіцій двох авторів, порівняння відтвореніх ними національніх архетіпів, сімволів Світової Культура і т.д.
Добіраючі материал для співставлення двох візначніх письменників, які не можна омінуті того факту, что в доробку шкірного з них є твір под назви "Саул". Два "українських" Саулі досі залишаюсь в різніх нішах вітчізняної літератури, альо їх Зустріч обіцяла буті неминучий. У Нашій студії ми Спробуємо Розглянуто ці два твори з метою визначення на Однаково матеріалі проявом авторами світоглядніх та методологічних пріорітетів.
Як відомо, свой перший вірш, присвячений Т. Шевченкові, - "Вмеру батьку наш "- сімнадцятірічна Леся Українка створах на Прохання Миколи Лисенка, а через рік вона написала поезію "На Шевченкові роковини". Однак Тільки пізніше напісані твори засвідчують усвідомлену поетеса духовну спорідненість з ним.
Водночас нема сумніву, что Леся Українка критично оцінювала СПРОБА канонізуваті Тараса Шевченка. Смороду нерідко призводили до зубожіння сприйняттів творчості письменника, зумовлювало однозначно ПЛАСКЕ інтерпретацію его текстів. Свого годині Леся Українка у вірші "Легенда" (1906), пунктирно зазначіла, что відбувається з крилатою думками співця (у якому за алюзіямі легко впізнаті образ Тараса Шевченка), залишенню для нащадків:
... всех чорнокріліх побілілі,
а білих трошки почорнілі
и всех дали позолотити
[1, 340].
А та "позолота", что бряжчіть, мов кайдани, "пріборкує усім їм крила "і Робить жалюгіднімі. Дослідник Петро Одарченко считает, что драматичні Метаморфози з крилатою думками поета відбувалісь самперед через "Видавців и Виконавців творів Шевченка, Які за власним уподобанням перероблялі тексті "[2, 42], альо, на нашу мнение, ці Наслідки в Громадській думці відбувалісь не без звинувачуй інтерпретаторів, Які НЕ всегда спроможні були піднятісь до розуміння образів великих поетів, а подекуді просто не помічалі їх новіх творів. Недарма Т. Шевченка з гіркотою писав на засланні: "Либонь вже десятий літо,// ​​Як людям давши я "Кобзаря",// ​​А їм неначе рот зашито,// ​​ͳхто й Не гавкне, що не лайні,// ​​Неначе й Не було мене "[3, 435]. Відлуння цієї констатації Неодноразово можна найти в листах Лесі Українки. Зокрема 25.10.1904 р. вона пишет до матери: "... а в печаті - мовчання. Та що ж, поділю сей фатум з Шевченком, в его компании и се НЕ сміттям "[4, 125-126]. p> Впадає в око суголосність мотівів Деяк лірічніх віршів обох авторів. Наприклад, відома поезія Лесі Українки "До мого фортепіано" напрочуд близьким до Шевченкового "огні горять, музика Грає ... ". Обидва пронізані щемом усвідомлення, что радощі життя омінають поетів, оскількі смороду пріречені на випробування долі и самотність. Навколо - музика, сміх, безтурботність, "Радість и надія в очах веселих" (Т. Шевченко), "швидкий, гучно таночок чіясь весела віграва рука "(Леся Українка), альо лірічній герой охопленій тугою, Якою оповіті спогади (у Шевченка) або ж Передчуття (у Лесі Українки). Дісгармонійна кульмінація в обох поезіях віражах почти одними словами:
... Тілько я,
Неначе заклять, дивлюся
І нишком плачу, плачу я.
Чого ж я плачу?
[5, 462].
...
