Поетична практика: "читач, який взявся за перо"
У своїх спогадах друг і соратник В. Шершеневича по імажинізму А. Марієнгоф приписує йому таке визнання: "... талановито написане чуже вірш надихає куди більше, ніж повний місяць, ніж пахнуть квіточки на липах або ніжна пристрасть ". [1]
Цей, найімовірніше, вигаданий епізод як не можна краще характеризує одну з головних особливостей творчої особистості В. Шершеневича - наслідуваність, орієнтацію на вже існуючі поетичні зразки.
Цікаву, хоча і не безперечну оцінку цього явища дає О. Білецький, характеризуючи певний тип письменників як "читачів, взялися за перо ":" такі читачі-автори найчастіше є на закате великих історичних епох ... вони завжди можуть виникнути в культурному середовищі або групі, накопившей відомий запас художніх досягнень ... "[2] Критерієм виявлення подібного типу автора-читача є те, що "у читача, що взявся за перо не тільки джерело творчого життя, але і її прояви - чужі ". [3]
Чи можливий подібний підхід до творчості В. Шершеневича? Бути може, його поезія це "одна чудова цитата"? Чи входила гра цитатами в його творчий задум? Думається, що на це питання слід відповісти негативно. У віршах В. Шершеневича ми не знайдемо зовнішніх ознак цитацій. Поєднуючи різноспрямовані тенденції в одному тексті, В. Шершеневич не прагне підкреслити їх відмінність, але намагається синтезувати новий поетичний стиль. Варто згадати різко негативне ставлення В. Шершеневича - футуриста до вторинної поезії, поезії стилізації: "Якщо ми будемо розбиратися в цілях стилізації, то побачимо наступне: мета стилізації - відтворення ... чужої творчості ... Тут виникає мимовільне: до чого? Припустимо, що лірик має настільки еластичною творчою здатністю, що йому можливо повне розчинення свого "я" в склянці чужого духу. Творчість цього лірика втрачає і свою самостійність і, отже, цінність новизни і оригінальності, тобто майже єдину цінність Мистецтва ". [4]
Нам здається, що подібне визначення як не можна більше підходить до творчості самого В. Шершеневича. Побічно нашу оцінку підтверджує вислів Б. Пастернака про творчий метод В. Шершеневича: "фігурально образність, ось що пов'язувалося завжди в поданні обивателя з поняттям поезії ". [5] У цьому висловлюванні важливо не те, що Б. Пастернак звинувачує В. Шершеневича в потуранні невибагливим смакам натовпу (що, звичайно, невірно), а те, що він вказує на відому тотожність свідомості поета В. Шершеневича і читача: "В останніх його фабрикантах абсолютно відсутнє все те, таємниця чого і не підозрюється непосвяченими, і, навпаки, вона рясніє зате всім тим, у чому публіка завжди бачила родової ознака поезії. Відповідність це настільки повно, що ми змушені свідомість виробника прирівняти до свідомості споживача ". [6]
Починає свою творчу діяльність молодий поет під знаком символізму і акмеїзму. Ранні роботи В. Шершеневича в рівній мірі зобов'язані К. Бальмонт, А. Блоку та М. Гумільову. Останній дає таку характеристику В. Шершеневичу: "Вадим Шершеневич цілком під враженням поезії Бальмонта, Але може бути це і є самий природний шлях для юного поета. У його віршах немає ні млявості, ні несмаку, але немає і сили або новизни "[7] (про збірнику "Весняні проталінкі"). Настільки стримана оцінка через деякий час змінюється захопленої: "Прекрасне враження справляє книга Вадима Шершеневича ("Carmina" - Е.Ф.). Вироблений вірш, ... невибагливий, але вивірений стиль, цікаві побудови змушують радіти його віршам. Він вміє повернути строфу, що не підпадаючи під її владу. У ейдологіі (системі образів) він учень А. Блоку, іноді більш покірний, ніж це хотілося б бачити. Але вже проглядає в його віршах прагнення до чіткості і домовленості, як бунт проти настроїв раннього німецького романтизму в російській поезії ". [8]
Дійсно, А. Блок - це один з небагатьох поетів "неавангардного" напрямки, впливу якого В. Шершеневич не заперечив. Пізніше один з примірників книги В. Шершеневича "швидких" була подарована А. Блоку з присвятою: "Єдиному російському лірику-символисту". Ставлення юного поета до самого Н. Гумільову не позбавлене двозначності. Так, у розділі збірника "Carmina" "Чужі пісні" Н. Гумільову присвячено такий вірш:
О, як дерзаю я збентежений,
Вам присвятити уламки строф,
Недбалий працю, але освячений
сузір'ї букв: "а Goumileff"
З розпущеним вітрилами
Перевезли в своєму човні
Ви під чужими небесами
Пишного Готьє. [9]
Як вірно зауважує В. Бобрецов "... прямодушним Гумільов не відчув ледь помітний присмак дьогтю в цьому на перший погляд вельми медоточивих посвяченні: "чудовим"-то названий Теофіль Готьє! А Миколі Гумільову відведена досить скромна роль сумлінного перекладача ". [10]
Як вже було сказано вище, В. Шершеневич визнає основоположне вплив А. Блоку і те, що багато вірші збірника "Carmina" були написані в період, "коли творчість Блоку справля...
