Ю.В.  Тягунова 
    Південно-Уральський державний університет 
    Активний розвиток інтеграційних процесів у всіх сферах людської діяльності, істотне прискорення темпів розвитку науки, соціального життя і освіти актуалізують завдання виявлення теоретичних передумов інтеграції, теоретичного осмислення феномену інтеграції освіти і науки та визначення її сутності. 
    На думку А. Я.  Найна, науковий аналіз педагогічних явищ вимагає застосування специфічного інструментарію, що дозволяє проникати в їх глибини, в якості якого він бачить, перш за все, поняття [16, с.  34]. 
				
				
				
				
			    Інтеграція як поняття, з точки зору даного автора, здатна виконувати функцію методу педагогічного пізнання та інструменту перетворення практики.  Історично так склалося, що поняттям «інтеграція» до 80-х років XX століття оперували в педагогіці інтуїтивно, майже не визначаючи його, хоча воно досить міцно закріпилося у філософії, а сама проблема інтеграції, як зазначає А.Я.  Данилюк, активно обговорювалася педагогами ще тоді, коли нею серйозно не цікавилися ні філософи, ні методологи, ні політики [7].  Однак інтеграція на донауковому етапі сприймалася педагогами як соціальний фактор.  Така позиція була доцільна: вона дозволяла ввести поняття «інтеграція» в категоріальну систему педагогіки на тій підставі, що воно прийняте в інших науках і відображає характер сучасної соціально-політичної, економічної та духовного життя.  Проте дослідники вказують, що інтеграція в педагогіці не виникла в результаті простого перенесення поняття з інших областей наукової діяльності в силу бажання педагогів не відстати від сучасності, а стала результатом її еволюційного розвитку. 
    У 70-і рр..  XX століття інтеграція набуває в педагогіці статус фундаментального поняття феноменологічного характеру як якась суттєва визначеність, ідея, яка послідовно розкриває себе в історії освіти, проходячи якісно різні етапи процесу розвитку [8, 9]. 
    Перша успішна спроба відобразити в педагогіці сутність інтеграції як загальнонаукової закономірності здійснюється в російській педагогіці в першій половині 80-х рр..  минулого століття і відображається у збірнику наукових праць «Інтегративні процеси в педагогічній науці та практиці комуністичного виховання та освіти», виданому в 1983 р. Ця робота ввела поняття інтеграції в педагогіку і стала каталізатором досліджень педагогів з проблеми інтеграції.  Як наслідок у вітчизняній освіті виникає потужне інноваційне рух по створенню інтегрованих структур, навчальних курсів і уроків. 
    Накопичений даними рухом досвід розвитку інтеграційних процесів в освіті наприкінці 90-х рр..  XX століття призводить до усвідомлення необхідності визначення конкретного педагогічного поняття «інтеграція», наповненого педагогічним змістом.  Так, в дослідженнях М.М.  Берулава, А.Я.  Данилюка та ін викладені результати і методи теоретико-педагогічного дослідження інтеграції як феномена, предопределяющего організацію та функціонування різних освітніх систем [3, 9].  Це і поклало початок нового етапу систематичної наукової розробки проблеми інтеграції в освіті. 
    Зараз вже можна сказати, що інтеграція в освіті має багату історію, відлічувану від кінця минулого сторіччя.  У деяких дослідженнях інтеграція взагалі розглянута як перший, системоутворюючий принцип дидактики, що визначає організацію освіти в цілому.  З цієї точки зору історія інтеграції ототожнюється з історією освіти [4, 10].  Узагальнюючи, слід зазначити, що до спр...