ечують високорентабельне господарство.
Економічна ефективність спеціалізації - результат організаційно-планових заходів та підвищення технічного рівня виробництва. Цей ефект проявляється головним чином у зниженні собівартості за рахунок підвищення продуктивності праці та зменшення умовно-постійних витрат, що припадають на одиницю продукції.
Суть проблеми підвищення економічної ефективності виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю трудових, матеріальних і фінансових ресурсів домагатися істотного збільшення обсягу виробництва продукції. Це, в кінцевому рахунку, означає підвищення продуктивності суспільної праці, що і є критерієм (мірилом) підвищення ефективності виробництва.
Пошук методів оцінки ефективності спеціалізації, які дозволяють охопити все різноманіття сільськогосподарської практики, починався з того моменту, коли стали очевидними різноманітні рішення по розміщенню і поєднанню галузей, і має місце і зараз, коли на перший план висуваються показники ефективності та якості. З поглибленням теорії і практики вдосконалення розміщення та спеціалізації сільського господарства і зміною економічних умов господарювання вносилися певні поправки в методологію вимірювання економічної ефективності галузевої структури виробництва. При цьому вдосконалення методології найчастіше відбувалося шляхом доповнення вже визнаних новими показниками або нового ранжирування на головні, додаткові або непрямі. Система показників ефективності спеціалізації зазнавала деякі зміни також у міру вдосконалення методів визначення ефективності інтенсифікації виробництва, капітальних вкладень, ефективності окремих галузей і підприємства в цілому
Основна ж частина економічного ефекту від спеціалізації - наслідок підвищення технічного рівня виробництва та якості продукції. Обидва ці напрямки підвищення ефективності виробництва діють одночасно.
Умовно-річну економічну ефективність Е спеціалізації можна визначити за формулою:
Е=[(С1 + Тр1) - (С2 + ТР2)] * А2,
Де, С1 і С2 - повна собівартість одиниці продукції до і після проведення спеціалізації;
Тр1 і Тр2 - транспортні витрати з доставки готової продукції до і після проведення спеціалізації;
А2 - річний обсяг продукції (за планом) після проведення спеціалізації.
Як ми вже з'ясували, СЗАО Гори спеціалізується на даний момент як на продукції рослинництва, тваринництва, так і на молоці, однак помітна спрямованість у бік спеціалізації на молоці. Але підприємство витрачає свої кошти на виробництво продукції, при реалізації якої воно отримує малу виручку. Тому, щоб спеціалізація була більш ефективна, потрібно кошти, які витрачаються на менш прибуткову продукцію, вкладати у виробництво продукції, на яких господарство спеціалізується.
Основними шляхами подальшого підвищення ефективності виробництва в господарстві можуть бути в основному методи організації, спрямовані на усунення різного роду втрат і скорочення виробничих витрат, підвищення продуктивності праці, вишукування коштів для придбання додаткової кількості техніки, яка використовується при виробництві продукції. Слід впроваджувати сучасні методи виробництва молока, закуповувати нові породи найбільш продуктивних корів і т.д. Все це дозволить досягти не тільки високої спеціалізації в СЗАТ Гори raquo ;, а й дозволить досягти максимальної ефективності спеціалізації на підприємстві.
ВИСНОВОК
Спеціалізація сільського господарства являє собою форму суспільного поділу праці. Вона характеризує ступінь відособленості і виділення різних видів праці в суспільстві і залежить, насамперед, від рівня розвитку продуктивних сил. Чим вище рівень розвитку продуктивних сил, тим більше розділений і спеціалізований працю, тим вище суспільні зв'язки між окремими галузями і виробництвами.
Спеціалізація сільськогосподарської зони або окремого підприємства полягає у виділенні головної галузі та створенні умов для її переважного розвитку. Воно характеризує виробничий напрям і визначає галузеву структуру зони чи господарства.
Раціональна організація виробництва в більшості сільськогосподарських підприємств досягається при його спеціалізації на одній-двох основних галузях рослинництва і однієї-двох тваринництва в поєднанні з рядом додаткових і підсобних галузей.
У рослинництві недоцільно матиме вузьку спеціалізацію на виробництві одного виду продукції, так як багато культури при існуючій агротехніці, як правило, не можуть за біологічними умовами висіватися на одному місці щорічно.
Вузька спеціалізація в рослинництві характерна також для тепличних комбінатів, зайнятих виробн...