ь до подорожчання вартості житла, що купується, але створюють реальні комерційні можливості щодо його придбання.
Основна соціальна проблема обох схем - це відсутність гарантій, того, що громадянин, який взяв позику на 10 - 20 років для покупки квартири, всі 20 років матиме стабільну роботу зі стабільним рівнем оплати праці. Відсутність таких гарантій призводить до великої кількості неповернення виданих позичок. Навіть у такій розвиненій країні, як Японія, сума неповернення іпотечних кредитів досягала 500 млрд. Дол.
Як приклад російської практики житлового фінансування можна навести приклад р Москви. Уряд Москви продовжує видавати безкоштовне житло черговикам на рівні 6000 квартир на рік і впроваджує нові форми житлового фінансування [20]:
виплачуються черговикам безповоротні позики в розмірі до 60 - 70% вартості житла, на відсутню суму черговик вносить власні гроші;
випускаються житлові позики на 10 років для москвичів і жителів Московської області;
виплачується безповоротна позика від 5 до 70% вартості реальної квартири з можливістю купувати облігації московського житлової позики.
Практично ці схеми використовують елементи депозитарної моделі житлового фінансування. При таких схемах людина все-таки живе в старій квартирі і копить відсутні гроші. Схеми фінансування, при яких людина могла б проживати в новій квартирі і виплачувати свій борг місту, сьогодні не працюють через недосконалість житлового законодавства.
У Республіці Башкортостан також здійснюється державна підтримка житлового кредитування у вигляді ежегодежегодних асигнувань з бюджету республіки, видача позик населенню на індивідуальне житлове будівництво, цільові кредити молодим малозабезпеченим сім'ям та безоплатне фінансування внутрішньомайданчикових інженерних комунікацій районів індивідуальної забудови.
Російські комерційні банки накопичили певний досвід у розвитку іпотечного кредитування. За даними Фонду «Інститут економіки міста», з 1994 р більше 50 банків в Москві та регіонах країни здійснюють операції з іпотечного кредитування населення країни. Характерними рисами російських іпотечних кредитів, що видаються під заставу нерухомості, є:
термін кредитів не більше 2 - 3 років,
видача кредитів фізичним особам з високими документально підтвердженими доходами.
Практично комерційні банки не обслуговують людей з низьким і середнім рівнями доходу. Сьогодні в Росії немає практики масового комерційного житлового фінансування. Вітчизняні банки не вміють працювати з «довгими» кредитами на термін 10 - 20 років.
Росія повинна знайти свій шлях житлового фінансування соціальних груп населення з низькими і середніми рівнями доходу. Зарубіжна практика житлового фінансування розроблена для людей, у яких доходи значно вище середнього доходу росіянина. Ця практика застосовна тільки для росіян з високим рівнем доходу.
Рішення проблеми житлового фінансування можна шукати в наступних напрямках:
вдосконалення банківської системи в напрямку роботи з «довгими» і дешевими кредитами для житлового фінансування;
значне зниження вартості будівництва житла для соціальних груп з низьким і середнім рівнями доходу за рахунок нових будівельних матеріалів і нових технологій будівництва;
створення нових підприємств з високим рівнем рентабельності та високим рівнем оплати праці;
середній рівень оплати праці повинен досягати 15000 - 20000 руб. на місяць, і при цьому повинна існувати урядова програма, яка забороняє введення нових виробництв з низьким рівнем оплати праці працівників;
розробка програми перерозподілу доходу країни на користь підприємств з високим рівнем оплати праці.
Ефективне фінансування житлового будівництва - одна з найважливіших умов розвитку ЖКГ. Придбання житла - нагальна необхідність багатьох людей, а перетворення цієї необхідності в обгрунтований попит - одна з актуальних завдань соціальної політики. Житлову проблему в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) та Росії м?? жно охарактеризувати як невідповідність між потребою в житло (яка висока) і попитом на житло (який низький). Численні схеми фінансування, які активно запозичуються з західного досвіду, і спрямовані на вирішення завдання перетворення необхідності в житло в попит на житло. Зіставлення різних моделей економічного забезпечення житлової політики буде спрямовано на виявлення сильних і слабких сторін кожної з них у контексті умов країн перехідного періоду.
У розвинених країнах велика частина фінансування складалася і складається з добровільних внесків фізичних і юр...