ідуалізації). Однак це не може вважатися їх єдиним визначальним ознакою, оскільки багато інтелектуальні права можуть існувати незалежно від виключного права (воно може бути в повному обсязі відчужене іншій особі або припинитися за закінченням терміну його дії), але від цього вони не втрачають своєї природи інтелектуальних прав, не стають речовими або зобов'язальними.
Швидше за все, потрібно визнати, що права на результати інтелектуальної діяльності і на засоби індивідуалізації об'єднує в особливу категорію цивільних прав нематеріальна природа їх об'єктів. p align="justify"> З урахуванням сказаного перспективи розвитку цивільного законодавства про захист інтелектуальних прав бачаться в розширенні способів захисту зазначених прав, збільшення розміру цивільно-правової відповідальності за порушення прав авторів, а також у посиленні відновної (компенсаційної) функції цивільного права в області інтелектуальної власності.
Список використаної літератури
1. Конституція Російської Федерації, прийнята всенародним голосуванням 12 грудня 1993 року. М.: Юрид. літ., 1993.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації: частина четверта від 18.12.2006 N 230-ФЗ. Прийнято ГД ФС РФ 24.11.2006 (ред. від 04 .10.2010). Російська газета, N 289, 22.12.2006. p>. Постанова Пленуму Верховного Суду Російської Федерації і Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 26 березня 2009 р. N 5/29 Про деякі питання, що виникли у зв'язку з введенням в дію частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації. Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. 2009. N 4. p>. Коментар до частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації. Під ред. А.Л. Маковського. Статут, 2008. p>. Коментар до частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації. Під ред. В.В. Погуляєва. Юстицинформ, 2008. p>. Кархалев Д.М. Захист інтелектуальних прав. Нотаріус, 2011, N 2. p>. Можаєв М.С. Інтелектуальна власність: поняття, зміст та особливості виключного права на результат інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації. Суспільство і право. 2010. N 5. br/>