ними способами непрямого регулювання є фіскальна і грошова політики.
Фіскальна політика полягає в тому, що держава для досягнення цілей використовує такі інструменти як: державні витрати, дефіцит державного бюджету, державний борг, трансферти, маніпулювання податковими ставками.
Грошова політика - такий спосіб впливу на національну економіку, коли для досягнення цілей держава (в особі Центрального Банку, незалежного від уряду) використовує такі інструменти: маніпулювання кількістю грошей в національній економіці та їх ціною. p>
Можна виділити дві основні моделі державного втручання в економіку.
Перша заснована на кейнсіанській традиції в макроекономіці. Вона припускає активне втручання держави в економіку, оскільки ринкова система розглядається в рамках цієї школи як внутрішньо нестійка. p align="justify"> Ринкова економіка схильна до нестабільності в силу недостатньої гнучкості ринку праці, жорсткості заробітної плати і нееластичність цін у бік зниження. У таких умовах попит виявляється недостатнім для закупівлі всього обсягу виробленого продукту в суспільстві - настає криза надвиробництва з глибокою безробіттям. Саме необхідністю подолання економічної кризи і безробіття в умовах неповного використання ресурсів про бщество обумовлено використання кейнсіанського варіанту макроекономічної політики (не можна забувати, що й сама ця теорія виникла на тлі такої негативної економічної ситуації в багатьох країнах світу). І саме у вирішенні кризових, а не будь-яких інших проблем, ця модель відіграла провідну роль. Прикладом може послужити "новий курс" Т. Рузвельта, що дозволив Америці вийти з масштабної економічної кризи. Дана модель у своїх різних трактуваннях панувала в економіці країн досить тривалий час - з 30-х і до 70-х рр.. ХХ ст. p align="justify"> Використання кейнсіанської моделі державного регулювання в економіці дійсно забезпечило в більшості випадків дозвіл поставлених перед нею завдань. Довгий час ця модель не мала альтернативи. Але несприятливий вплив присутності держави в економіці стало зростати. Значно виріс бюрократичний апарат. Проявилася неефективність роботи держпідприємств. Через зростаючого дефіциту держбюджету і збільшення держборгу виникли серйозні фінансові проблеми, які в підсумку вилилися в зростання темпів інфляції. Маніпуляції податковими та процентними ставками посилювало непередбачуваність економіки, що викликало витік капіталів за кордон. Пряме регулювання та адміністрування скувало бізнес, стали знижуватися стимули до підприємницької діяльності. Стимули до трудової діяльності теж були вельми занижені з-за високої соціальної захищеності громадян. Економічне зростання припинився. У результаті в 70-х рр.. кейнсіанська модель виявилася в кризовому стані, породивши принципово нові економічні проблеми і не знайшовши адекватних способів їх вирішення.
Потрібна була нова модель держрегулюв...