на, кипарис) і задній (гори, житлові споруди, люди). Композиційно-смисловий центр розташований в нижньому середньому прямокутнику, утвореному лініями золотого перетину.
У картині «Фігура і тканина з драпіруванням у пейзажі» на передньому плані ми бачимо людину, що ховається за білим полотном. Задній же план представлений маленькими, ледь помітними людьми, рідкісними деревами і будівлями. Якщо провести лінії перспективи, стає помітним, що предмети на другому плані значно менше, ніж повинні бути насправді.
У картині проглядається цікаве композиційне розташування об'єктів. Зображені постаті розміщуються таким чином, що утворюють прямокутник. Основа цього прямокутника і головна його складова - це клапоть тканини.
Основна тенденція побудови простежується діагональним розташуванням: з лівого верхнього кута, в нижній правий. Композиція картини відкрита, ніяких кордонів немає, основні предмети оточує лише пустельна місцевість, проте далеко видніються гори і поселення. Сюжетно-композиційний центр не збігається з центром полотна, він трохи зміщений вниз і вправо від центру. Основний об'єкт розміщений на тлі пустельній місцевості, художник акцентує увагу на ньому. Картина витягнута у висоту. Присутній кілька основних ліній - дві вертикалі (межі тканини), дві діагоналі (одна, зрушена від центру вниз, утворена гілкою, інша - напрямком складки драпірування тканини і формою хмари) і дві горизонталі (лінія горизонту і тінь, що відкидається тканиною). Вертикальні лінії тут не створюють відчуття стійкості і гармонії, оскільки утворені хиткою тканиною, що тримається на двох тонких гілках. У поєднанні ж з діагоналями, що створюють враження нестабільності, дані вертикалі лише підкріплюють відчуття напруженості і стурбованості. У творі присутні так само второстепінні лінії, вертикалі кипариса і людини на другому плані, навмисно зменшені автором, і сильно подовжені горизонталі їх тіней.
Колірна палітра
Твір виконано в стриманих тонах, яскраво виражених контрастів немає. Художник забезпечив плавний перехід від світлого неба до майже чорної землі.
Сюжетний рівень.
Людина, яка є основним об'єктом на картині, обережно визирає з-за тканини, немов чогось боїться, від чогось тікає, намагається сховатися. Він нагадує відлюдника. Цікавою деталлю є зображення цієї людини без обличчя. Чорні голі гілки віддалено нагадують худу, голодну руку. При цьому, сам пейзаж дуже одноманітний: чи то степ, чи то пустеля, і лише на задньому плані видніються якісь будівлі, люди і дерева.
Бажання відмовитися від світу, усамітнитися охопило цієї людини. На задньому плані зображено кипарис - дерево, яке не випадково стоїть самотньо. Це наштовхує на думку, що основним задумом автора було прагнення до самотності. Придивившись, вдалині ми бачимо поселення, але у нас не виникає думки, що людину вигнали, здається, що він сам пішов, втік, через неможливість перебувати з людьми, які його оточують.
Небо немов відображає внутрішній світ цієї людини. Душа у нього світла (блакитне небо), але та ситуація, в якій він знаходиться, вибила його з колії, відчувається внутрішня дисгармонія.
Символічний рівень
Страх і бажання сховатися - ось те, що відчуває людина, зображена на картині. Розрізнити риси о...
