ступним для широкого кола діабетиків.
У 1978 році дослідники з компанії «Genentec» вперше отримали інсулін в спеціально сконструйованому штамі кишкової палички. Інсулін складається з двох поліпептидних ланцюгів А і В довжиною 20 і 30 амінокислот. При з'єднанні їх дисульфідними зв'язками утворюється нативний дволанцюжкові інсулін. Було показано, що він не містить білків E. coli, ендотоксинів та інших домішок, не дає побічних ефектів, як інсулін тварин, а з біологічної активності від нього не відрізняється. Згодом у клітинах E. coli був здійснений синтез проінсуліна, для чого на матриці РНК за допомогою зворотної транскриптази синтезували її ДНК-копію. Після очищення отриманого проінсуліна його розщепнули і отримали нативний інсулін, при цьому етапи екстракції і виділення гормону були зведені до мінімуму. З 1000 літрів культуральної рідини можна отримувати до 200 грамів гормону, що еквівалентно кількості інсуліну, що виділяється з 1600 кг підшлункової залози свині чи корови.
Соматотропин - гормон росту людини, що секретується гіпофізом. Недолік цього гормону призводить до гіпофізарної карликовості. Якщо вводити соматотропін в дозах 10 мг на кг ваги три рази на тиждень, то за рік дитина, яка страждає від його нестачі, може підрости на 6 см. Раніше його отримували з трупного матеріалу, з одного трупа: 4 - 6 мг соматотропіну в перерахунку на кінцевий фармацевтичний препарат. Таким чином, доступні кількості гормону були обмежені, крім того, гормон, одержуваний цим способом, був неоднорідний і міг містити повільно розвиваються віруси. Компанія «Genentec» в 1980 році розробила технологію виробництва соматотропіну за допомогою бактерій, який був позбавлений перерахованих недоліків. У 1982 році гормон росту людини був отриманий в культурі E. coli і тварин клітин в інституті Пастера у Франції, а з 1984 року розпочато промислове виробництво інсуліну і в СРСР. При виробництві інтерферону використовують як E. coli , S. cerevisae (дріжджі), так і культуру фібробластів або трансформованих лейкоцитів. Аналогічними методами отримують також безпечні та дешеві вакцини.
На технології рекомбінантних ДНК грунтується отримання високоспецифічних ДНК-зондів , за допомогою яких вивчають експресію генів у тканинах, локалізацію генів у хромосомах, виявляють гени, що володіють спорідненими функціями. ДНК-зонди також використовуються в діагностиці різних захворювань.
Технологія рекомбінантних ДНК зробила можливим нетрадиційнийпідхід «білок-ген», що отримав назву «зворотний генетика» . При такому підході з клітини виділяють білок, клонують ген цього білка, модифікують його, створюючи мутантний ген, що кодує змінену форму білка. Отриманий ген вводять в клітину. Якщо він експресується, несуча його клітка і її нащадки будуть синтезувати змінений білок. Таким чином можна виправляти дефектні гени і лікувати спадкові захворювання.
У дріжджів Saccharomycescerevisiae за допомогою промотора алкогольдегідрогенази вдалося домогтися прямої транскрипції в дріжджах гена інсуліну людини, а в дослідах з використанням промотора фосфогліцераткинази отриманий високий рівень експресії генів < b align="justify"> інтерферонів .
З...