ках), по ходу виконання рухів (ходити, під час виконання акробатичних вправ, в боротьбі з партнером).
Здатність до ритму - здатність точно відтворювати заданий ритм рухової дії або адекватно варіювати його у зв'язку зі зміненими умовами.
Вестибулярная (статокінетична) стійкість - здатність точно і стабільно виконувати рухові дії в умовах вестибулярних подразнень (перекрутився, кидків, поворотів та ін.) [68, с.15-18]
Довільний розслаблення м'язів - здатність до оптимального погодженням розслаблення і скорочення певних м'язів в потрібний момент.
Кожна з вищеназваних КС не є однорідною, а має складну структуру. У здатності до рівноваги виділяють статичну, динамічну рівновагу та урівноваження предметів. До 15 і більше елементарних здібностей розрізняють в здатності до диференціювання (відтворення, диференціювання, оцінка та відмірювання просторових, тимчасових і силових параметрів рухів). Складною структурою відрізняються здатність до реагування (вибору, передбачення, перемикання), здатність до ритму (відтворення, зміни ритму) та інші здібності [45, с23].
Слід мати на увазі, що названі КС специфическі проявляються залежно від спортивної дисципліни і видів предметно-практичної діяльності. Тому, наприклад, здатність до диференціювання параметрів рухів своєрідно проявляється як відчуття дистанції в боксі і фехтуванні, почуття снаряда - у гімнастів і легкоатлетів, відчуття м'яча - у баскетболістів, волейболістів, футболістів, відчуття польоту у сноубордистів-акробатів, почуття льоду - у ковзанярів, почуття води - у плавців і т.п. Настільки ж своєрідні здатність до орієнтування в просторі у батутистів, борців і спортсменів ігрових видів спорту. Наука поки не може точно визначити і назвати всі здібності подібного роду і тим більше їх можливі варіанти.
Результатом розвитку спеціальних і специфічних КС, свого роду їх узагальненням, стало поняття «загальні КС». Це поняття сформовано в результаті численних наукових досліджень і практичних спостережень. Є діти, які мають однаково високі або однаково низькі показники координації, що проявляється в різних рухових діях. Можна спостерігати дітей, які однаково добре виконують завдання на орієнтування, рівновага, ритм і т.п., підтверджуючи реальність існування фактора «загальна координаційна готовність», або, що вельми тотожно, - «загальні КС» [33, с18]. p>
Загальна координаційна готовність більшою мірою проявляється серед дітей молодшого та середнього шкільного віку. Серед юнаків і дівчат старшого віку частка даного загального (генерального) чинника в структурі КС зменшується. Правда, значно частіше зустрічаються випадки, коли учень має високі координаційні можливості стосовно циклічним або ациклічним локомоціях, але низькі метальних рухам на влучність або до спортивних ігор внаслідок неоднакового рівня розвитку різних спеціальних КС [26, С44].
Те ж можна сказати і про прояви специфічних КС: дитина може мати непоганий результат в тестах на статичну рівновагу, але відрізнятися при цьому низьким результатом на орієнтацію в просторі та середнім - на швидкість реагування в складних умовах і т . д.
Під загальними КС ми розуміємо потенційні та реалізовані можливості людини, що визначають його готовність до оптимального управління різними за походженням і змістом руховим...