зини, вигукує з мінаретів мечетей: «Немає Бога, крім Аллаха». Любов до влади, презирство до моральних і громадським умовностям, таємниця, якої він любив себе оточувати, все це викликало у Байроні живі симпатії. Бандит, корсар, отаман розбійницької зграї - люди цієї знедоленою середовища привертали Байрона, знаходячи відгук у його почутті протесту проти лицемірства і в його поклонінні перед хоробрістю. Подорож по дикій країні під охороною озброєних дикунів - підприємство небезпечне, але привабливу. Байрон любив албанців, вони здавалися йому простими, вірними людьми.
Все це нагадує опис «диких горців у своїх войовничих костюмах», яке Лермонтов відтворює у своїх кавказьких поемах «Хаджі Абрек», «Аул Бастунджі», «Ізмаїл-Бей»: «Раптом прокидаюся: чую, шепіт,//І слабкий крик, - і кінський тупіт//Біжу і бачу - під горою//Лине вершник з швидкістю,//Схопивши її в свої обійми.// Обійнявшись міцно, на землі//Вони лежали, костеніємо,//Два друга з вигляду - два лиходії!// Одяг їх була багата,//Башлик їх шапки покривав ».
«Хаджі Абрек»
І в наступній поемі описуються звичаї «дикого» Кавказу: «Як я любив, Кавказ мій величавий,//Твоїх синів войовничі звичаї,//І дики тих ущелин племена,//Їм бог - свобода, їх закон - війна,//Вони ростуть серед розбоїв таємних,//Жорстоких справ та справ надзвичайних;// Там в колисці пісні матерів//Лякають російським ім'ям дітей;// Там вразити ворога не злочин;// Верна там дружба, але вірніше мщенье;// Там за добро - добро, і кров - за кров,//І ненависть безмірна, як любов »
(«Ізмаїл-Бей»).
У цій же поемі, Лермонтов описує поселення «шотландка», хоча воно називалося «Карассо». З початку дається дороги: «Між Залізної і Зміїній, Де ледь помітний шлях лежав, Квітучою, узкою долиною Тихенько вершник проїжджав».
Потім ми бачимо опис пейзажу: «Ще небесне світило росяній луг НЕ обсушити. Зі скель гранітних над шляхом Схилився дикий виноградник, Його срібним дощем обсипатися часто кінь і вершник ».
З цим місцем у ліричного героя пов'язані душевні переживання: «Але ось зупинився він; Як новою думкою вражений, Збентежений погляд кругом обводить, Чогось, думається, не знаходить; Все порожньо! Тоскою груди його повна. За близький тупіт табуна Тоді він світ би віддав цілий! .. »
Згадується Шотландка у вірші «З лишком місяць у Мерліні»: «П'єр обідав у Мерліні Їздив з нею в шотландка раз, Не сподобалося княгині, Вийшла сварка за Каррас».
Околиці шотландка описані не тільки в поемі «Ізмаїл-Бей», але і в «Герої нашого часу», у главі «Княжна Мері»: «Я виїхав на дорогу, що веде з П'ятигорська в німецьку колонію, куди часто водяне суспільство їздить en piquenique. Дорога йде звиваючись між чагарниками, опускаючись в невеликі яри, де протікають галасливі струмки під покровом високих трав; колом амфітеатром підносяться сині громади Бешту, Зміїній, Залізної і Лисої гори. Спустившись в один з таких ярів, званих на тутешньому говіркою балками, я зупинився, щоб напоїти коня; в цей час показалася на дорозі галаслива і блискуча кавалькада: дами в чорних і блакитних амазонок, кавалери в костюмах, складових суміш черкеського з нижегородським; попереду їхав Грушницкий з княжною Мері ».
У романі «Герой нашого часу», в розділі «Княжна Мері», у ніч перед поєдинком, Печорін читає роман Вальтера Скотта «Шотландські пуритани»: «Я читав спочатку із зусиллям, потім забувся, захоплений чарівним вигадкою. Невже шотландському барду на тому світі не платять за кожну втішну хвилину, яку дарує ця книга!?. Тобто, перед можливою смертю Печоріна, Лермонтов дарує йому втішні хвилини, звісткою про що бореться за свободу Шотландії. На думку Ейхенбаума, даючи в руки Печоріна політичний роман про народне повстання проти деспотичної влади, Лермонтов натякав на «високе призначення» його героя, що залишився нездійсненим.
Поступово романтичні тенденції у творчості Лермонтова згасають, як казав сам автор у передмові до «Герою нашого часу», діагноз поставлений, «хвороба вказана» - недостатність свободи, відсутність правди, істини. Залишилися лише «гіркі ліки» і «їдкі істини».
Висновок
Дослідження шотландських мотивів дозволило нам зробити наступні висновки:
Іспанська родовід Лермонтова підтвердження не знайшла, шотландські корені представляються нам можливими.
Захоплення і пошуки свого родоводу отримали відображення в мальовничих картинах, акварелях і малюнках Лермонтова.
Образ герцога Лерми, іспанського гранда вплинув на ство?? ня художнього рішення п'єси «Іспанці», ранній варіант поеми «Мцирі» під назвою «Сповідь».
Версія про шотландських предків відбил...
